Author: Оглядач

На фоні війни і економічного краху в росії, бабусі стали супер шахраями

Posted on 11/17/2025 by Оглядач

В росії на фоні економічного занепаду, внаслідок агресивної війни, стало масовим явище, коли люди похилого віку продають свою #нерухомість, а після отримання коштів від покупця, пишуть заяву в #поліцію і через #суд повертають собі продане житло, але рішення судів таке, що ці продавці не зобов’язані повертати покупцям отримані від них гроші (справа Доліної наприклад). Чи є такі ризики в Україні?

Пояснення українського #юриста:

Ваше питання стосується дуже важливого аспекту захисту прав покупця нерухомості. Ситуація, яку Ви описуєте (визнання договору недійсним і повернення нерухомості продавцю без повернення ним отриманих коштів), у контексті українського законодавства є вкрай малоймовірною для добросовісного покупця.

Ось ключові моменти, які стосуються українського законодавства та судової практики.
Українське законодавство та реституція.
Наслідок недійсності договору (#Реституція). Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов’язана повернути іншій стороні усе, що вона одержала на виконання цього правочину.

Це означає, що якщо суд визнає договір купівлі-продажу недійсним, то:

Покупець повертає нерухомість (квартиру/будинок).

Продавець повертає отримані кошти (гроші).

Судове рішення в Україні, яке б зобов’язало покупця повернути нерухомість, але звільнило продавця від обов’язку повернути гроші в рамках реституції, суперечило б базовим принципам цивільного права та стало б підставою для оскарження в апеляційній та касаційній інстанціях (#Верховний Суд).

Захист добросовісного набувача.
Українське право містить концепцію добросовісного набувача. Якщо покупець не знав і не міг знати про дефекти правочину (наприклад, про те, що продавець діє під впливом обману, або є недієздатним), він має сильніший правовий захист.

У багатьох випадках суди стають на бік добросовісного набувача, особливо якщо право власності було зареєстроване відповідно до закону.

Безпідставне збагачення (#Кондикція).
Навіть якщо реституція (як наслідок недійсності договору) чомусь не застосовується, продавець, який отримав гроші і повернув собі нерухомість, є особою, яка безпідставно набула майно за рахунок іншої особи (стаття 1212 ЦК України).
У такому випадку, покупець має право вимагати повернення коштів як безпідставно набутих.

Ризики, які дійсно існують в Україні. Ризики визнання угоди недійсною і пов’язаних із цим складнощів в Україні, як правило, виникають через:

Недієздатність/обмежена дієздатність продавця (особливо актуально для літніх людей, як у Вашому прикладі, якщо продавець має психічні розлади і не усвідомлював своїх дій).

Для уникнення цього, у сумнівних випадках можна вимагати медичну довідку або проведення нотаріусом відеофіксації/опитування.

Відсутність згоди всіх необхідних осіб (наприклад, одного з подружжя, співвласників, або органу опіки та піклування).

Омана, насильство, помилка при укладенні договору.

Продаж об’єкта, що перебуває під арештом, забороною чи іпотекою (хоча нотаріус має перевіряти це за реєстрами).

Важливо: Якщо договір визнається недійсним, гроші мають бути повернуті продавцем (це пряма вимога закону). Проблема може бути не в рішенні суду, а у фактичному виконанні цього рішення, якщо продавець уже встиг витратити кошти та не має іншого майна для стягнення.

Як себе убезпечити?
Щоб мінімізувати ризики, особливо при купівлі у людей похилого віку:

Ретельна перевірка: Нотаріус має обов’язково #перевірити правовстановлюючі документи, відсутність обтяжень (арешти, іпотеки) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Спосіб оплати: Використовуйте банківські розрахунки або банківську комірку/рахунок ескроу. Це фіксує факт передачі точної суми і гарантує, що кошти будуть передані продавцю лише після державної реєстрації Вашого права власності.

Перевірка #дієздатності: Зверніть увагу на поведінку продавця. Якщо є найменші сумніви щодо його здатності розуміти значення своїх дій, це є великим ризиком. Деякі нотаріуси можуть вимагати довідку від лікаря-психіатра (хоча це не є обов’язковою вимогою закону, це додаткова гарантія).

Умови договору: Переконайтеся, що договір містить чітке підтвердження отримання коштів і положення про реституцію в разі недійсності.

Таким чином, сценарій з російської судової практики, де продавцю не потрібно повертати гроші, в Україні суперечить основним принципам законодавства і є вкрай малоймовірним для реалізації. Головний ризик полягає у виконанні рішення про повернення коштів, якщо продавець виявиться неплатоспроможним.

Ставте like і підписуйтесь:

Олексій Чернишов: процесуальний статус у гучних розслідуваннях НАБУ/САП

Posted on 11/15/2025 by Оглядач

Олексій Чернишов: Факти та процесуальний статус у гучних розслідуваннях НАБУ/САП.

Огляд резонансних справ, у яких фігурує ексвіцепрем’єр-міністр та колишній голова Київської ОДА, згідно з офіційними даними антикорупційних органів та рішеннями #ВАКС (станом на листопад 2025 року).

Олексій #Чернишов, який обіймав високі державні посади, включно з постом Віце-прем’єр-міністра, є фігурантом двох масштабних корупційних розслідувань, які ведуть Національне антикорупційне бюро України (#НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (#САП).

Справа “Операція #Мідас” (Енергетика та незаконне збагачення)
Це розслідування є найбільш резонансним і стосується ймовірної участі Чернишова у злочинній організації, що діяла у сфері енергетичного комплексу.

Суть підозри: НАБУ та САП інкримінують Чернишову незаконне збагачення (ст. 368-5 КК України).

Зміст звинувачень: Слідство стверджує, що посадовець був учасником схеми, пов’язаної з корупційними оборудками у сфері енергетики (зокрема, за участю “#Енергоатому”).

Псевдонім “Че #Гевара”: У матеріалах слідства фігурує особа під псевдонімом “Че Гевара”, яку, за версією антикорупційних органів, ідентифікують як Олексія Чернишова. Детективи задокументували факти отримання цією особою та її довіреними особами значних сум готівки (за даними ЗМІ, понад $1.2 млн та €100 тис) як частки від злочинних доходів.

Процесуальний статус у ВАКС:
Підозра була оголошена у листопаді 2025 року. Наразі у Вищому антикорупційному суді (ВАКС) очікується або триває розгляд клопотання НАБУ/САП про обрання Чернишову запобіжного заходу (за інформацією ЗМІ, у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави).

Справа щодо #Мінрегіону (Зловживання та вигода)
Це розслідування стосується періоду його роботи на посаді Міністра розвитку громад та територій.
Суть підозри: Чернишову висунуто підозру у зловживанні службовим становищем та одержанні неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України).

Зміст звинувачень: За версією слідства, посадовець сприяв забудовнику в незаконній передачі земельної ділянки. В обмін на це він нібито отримав неправомірну вигоду у вигляді знижок на придбання нерухомості (за даними ЗМІ, близько 14,5 млн грн).

Процесуальний статус у ВАКС:
Запобіжний захід: У червні 2025 року ВАКС призначив заставу у розмірі 120 млн 2 тис. 668 грн. Застава була внесена.

Обмеження: На Чернишова були покладені процесуальні обов’язки (зокрема, не виїжджати без дозволу за межі України, утримуватися від спілкування зі свідками), термін дії яких ВАКС неодноразово продовжував.

Відсторонення: Суд відмовив у клопотанні про відсторонення Чернишова від посади, і це рішення було підтверджено Апеляційною палатою.

Стадія: Справа перебуває на стадії досудового розслідування, обвинувальний акт до суду ще не переданий.

Ставте like і підписуйтесь:

Питання призовного віку є однією з найчутливіших тем у часи військових конфліктів

Posted on 11/15/2025 by Оглядач

Світова Практика Призовного Віку.

Питання #призовного віку та військового обов’язку є однією з найчутливіших тем у часи військових конфліктів, і досвід України, особливо у світлі повномасштабного вторгнення, не є винятком. Моя особиста історія призову у 18 років, хоч і пов’язана з умовами Афганської #війни, резонує з історичними прецедентами та сучасними світовими практиками.

У сучасному світі не існує єдиного універсального призовного віку. Він залежить від військово-політичної доктрини країни, її безпекових викликів, економічних можливостей та демографічної ситуації.

Домінуючі Моделі Військового Обов’язку. Світову практику можна умовно поділити на три основні категорії:

#Добровільна армія: Комплектування відбувається виключно на контрактній основі. #США, Велика #Британія, #Канада, #Франція (переважно), #Австралія.

Обов’язковий призов (строкова служба): Встановлений законом обов’язок для громадян чоловічої статі (іноді й жіночої) проходити військову підготовку. #Ізраїль, Південна #Корея, #Швейцарія, #Фінляндія, #Бразилія, #Туреччина.

Змішана модель: Існує обов’язковий призов, але він поєднується із сильною системою резерву та/або суттєвою часткою контрактників. #Німеччина (призупинено, але може бути відновлено), країни #Балтії (частково).

Вік Призову, Світовий Діапазон.
Більшість країн, де існує обов’язкова військова служба, встановлюють нижній поріг призову на рівні 18 років. Це відповідає міжнародному праву (зокрема, Протоколу до Конвенції про права дитини, що стосується участі дітей у збройних конфліктах), яке визначає 18 років як мінімальний вік для обов’язкової військової служби, хоча добровольці можуть бути прийняті і раніше.

18 років як стандарт.

Південна Корея: Призовний вік 18-30 років. Служба триває близько 18-24 місяців. Це прямий наслідок постійної загрози з боку КНДР.

Китай: Призовний вік 18-22 років.
Бразилія: Чоловіки зобов’язані зареєструватися у 18 років і можуть бути призвані з 19 років.

Туреччина: Призов починається з 20 років, але зобов’язання починається з 18.

Винятки та особливі моделі (Ізраїль). Однією з найбільш унікальних і релевантних до контексту постійної загрози є модель Ізраїлю. Тут обов’язковій службі підлягають як чоловіки, так і жінки: Вік призову: 18 років. Тривалість: Чоловіки — 32 місяці, жінки — 24 місяці.
Система резерву: Після служби громадяни до 40 років регулярно призиваються на військові збори та є основою для швидкої мобілізації у разі великої війни.

Модель “#Громадянин-#солдат” (#Швейцарія та #Фінляндія).
Ці країни мають обов’язкову службу, але акцент робиться на підготовці сильного резерву:
Швейцарія: Призовний вік — 18-30 років. Активна служба коротка, але після неї громадяни перебувають у резерві до 40 років і проходять щорічні військові збори.

Фактори, що Впливають на Вік Призову. Рішення про встановлення чи зміну призовного віку завжди є балансом між військовими потребами та соціальними наслідками:

Військова #Необхідність: У разі ведення інтенсивних бойових дій (як в Україні) чи постійної зовнішньої загрози (як у Південній Кореї, Ізраїлі) потреба у великій кількості особового складу стає пріоритетом. У цих умовах зниження призовного віку забезпечує ширшу мобілізаційну базу.

Фізична та Психологічна Зрілість: 18-річний вік, як правило, вважається часом, коли фізична підготовка людини досягає необхідного рівня. Моя історія підтверджує, що індивідуальна готовність до служби може бути високою і у цьому віці.

Освіта та Кар’єра: Підняття призовного віку (наприклад, до 20-21 року) дозволяє молоді отримати базову професійну освіту або закінчити бакалаврат, що сприяє розвитку країни та забезпечує армію більш освіченими кадрами. Це було одним з аргументів для підвищення віку призову в Україні.

Висновок для Українського Контексту. Світова практика демонструє, що 18 років є загальновизнаним нижнім порогом для обов’язкового призову, особливо у країнах із високим рівнем безпекових загроз. Зниження призовного віку в Україні, яке наразі обговорюється, має чіткий військовий прецедент у світовій історії — необхідність поповнення особового складу під час війни.

З іншого боку, досвід розвинених країн показує, що найкращі армії сьогодні покладаються не лише на чисельність, а й на висококваліфікований та мотивований особовий склад, незалежно від того, чи це 18-річні, чи 25-річні бійці.

Ставте like і підписуйтесь:

«Інвестцигани»: Блиск обману, гіркота помсти. Дві сторони однієї афери

Posted on 11/15/2025 by Оглядач

«Інвестцигани»: Блиск обману, гіркота помсти. Дві сторони однієї афери.

Останні роки ознаменувалися справжнім бумом #інвестицій. Однак разом із зростанням інтересу до фінансових ринків розквітла і тіньова сторона цієї сфери — “#інвестциганство”. Цей термін, хоч і є неформальним, влучно описує шахраїв, які, прикриваючись модними словами та показною розкішшю, виманюють гроші у довірливих громадян, обіцяючи “легкі” та “швидкі” прибутки.

Хто такі «Інвестцигани» і як вони діють?
”Інвестцигани” — це #псевдо-експерти, які створюють ілюзію успішного #інвестора чи #трейдера. Їхня діяльність найчастіше зосереджена в соціальних мережах (#Instagram, #Telegram, #YouTube), де вони демонструють атрибути багатого життя: дорогі автомобілі, подорожі, брендовий одяг. Їхня головна мета — продати:

”Успішні” курси та марафони: Обіцянки навчити за тиждень-два “заробляти як мільйонер”, пропонуючи натомість банальну і загальнодоступну інформацію або, що гірше, шкідливі стратегії.

”Закриті” інвестиційні клуби: Доступ до “ексклюзивних” сигналів або “інсайдерської” інформації, які на практиці виявляються звичайним “памп-енд-дампом” (штучним розгоном ціни активу), де виграє лише організатор.

Фіктивні інвестиційні #платформи: Залучення коштів до псевдо-проєктів (часто під виглядом інвестицій у криптовалюту, Форекс або мікрофінансування), де інвесторам спершу малюють високі прибутки, а потім просто зникають разом з їхніми грошима (типова схема “#Понці”).

Ключові ознаки шахрайства:
Обіцянка нереально високих прибутків: 10-20% на місяць — це червоний прапор.

Тиск і терміновість: “Пропозиція діє лише 24 години”, “Залишилося 5 місць”.

Відсутність #ліцензій та #реєстрації: Легальні фінансові компанії мають відповідні дозволи від регуляторів (наприклад, #НКЦПФР в Україні).
Акцент на зовнішньому блиску, а не на реальній експертизі: Більше фотографій з годинниками, ніж глибокого аналізу ринку.

Жертви обману: Подвійний удар
Основна шкода від “інвестциганства” полягає не лише у фінансових втратах. Воно підриває довіру до всієї інвестиційної сфери, створюючи негативний фон і відлякуючи чесних та кваліфікованих фінансових консультантів.

Найчастіше жертвами стають:
Новачки з обмеженими знаннями, які шукають швидкого збагачення.
Емоційні та вразливі люди, які потрапляють під вплив маніпуляцій та бажання “успішного успіху”.
Пенсіонери та малозабезпечені, які прагнуть примножити останні заощадження.

Зворотний бік медалі: #Помста інвесторів
Але є дуже гострий і малоосвітлений аспект: зворотній удар. Не всі жертви шахрайства є пасивними. У сучасному світі, де шахраї можуть працювати з анонімністю, правоохоронні органи не завжди встигають або можуть ефективно їх зупинити.

Це створює небезпечний прецедент, коли ошукані інвестори, які мають силовий, кримінальний або просто дуже впливовий бекграунд, вирішують вдатися до самосуду.

Приклад з реального життя (анонімізований): У 2020-2023 роках в СНД-просторі було зафіксовано декілька випадків, коли організатори великих #крипто-#пірамід, які зникли з мільйонами доларів своїх вкладників, згодом були знайдені, і їхня подальша доля була досить трагічною. Якщо правоохоронні органи можуть роками розслідувати справу про шахрайство, то розлючений інвестор із кримінальними зв’язками здатен “вирішити” питання набагато швидше і жорсткіше, перетворюючи фінансовий злочин на кримінальну драму.

Таким чином, для самих “інвестциган” їхня, здавалося б, легка “#професія” пов’язана з величезними особистими ризиками. Це створює парадоксальну ситуацію: шахрай, який сам порушує закон, стає жертвою ще більш грубого порушення.

Висновок: Як захиститися та не стати ані жертвою, ані месником
Феномен “інвестциганства” — це дзеркало суспільних проблем, де поєднуються фінансова неграмотність, жага швидких грошей і безкарність.

Навчайтеся фінансової грамотності: Єдиний надійний захист — це знання. Інвестування — це #марафон, а не #спринт.

Перевіряйте ліцензії: Працюйте лише з компаніями, які мають офіційну реєстрацію та ліцензії від державних регуляторів.

Пам’ятайте про правило “Too Good To Be True”: Якщо пропозиція звучить надто добре, щоб бути правдою, вона нею і є.

А що стосується помсти, то найкращий вихід — це звернення до #правоохоронних органів та #суду. Хоча цей шлях часто довгий, він є єдиним законним способом відновити справедливість і не перетворити себе на #злочинця.

Ставте like і підписуйтесь:

Appeal to the Presidents of Ukraine, Poland, and the Leadership of the EU

Posted on 11/15/2025 by Оглядач

Appeal to the Presidents of Ukraine, Poland, and the Leadership of the European Union.

Subject: The Reconstruction of the Parish Church of the Mother of God of Perpetual Help in Ternopil as a Symbol of Shared European Heritage and Historical Justice.

Esteemed Presidents, Distinguished Leaders of the European Union!
We, the Polish Roman Catholic community of Ternopil, and all conscious citizens of Ukraine and Poland, address you with deep faith in the triumph of historical justice and shared European values.

I.Historical Justice: Rectifying the Crime of Totalitarianism
The Parish Church of the Mother of God of Perpetual Help in Ternopil (1908–1954) was not merely a place of worship, but an architectural jewel of Neo-Gothic style, designed by the eminent Teodor-Marian Talowski, and the spiritual heart of a large Roman Catholic community in Eastern Galicia.
It was destroyed in 1954 by a criminal decision of the Soviet totalitarian regime, which sought to erase all traces of European and religious identity from the map. The Central Department Store (TsUM) was built in its place — a symbol of ideological domination.
The reconstruction of this church is not only a religious act but a powerful political and civilizational gesture that symbolizes the definitive break with the Soviet past and the restoration of Ternopil’s historical, European identity.

II.A Symbol of Ukrainian-Polish Unity and European Identity
At a time when Ukraine is heroically fighting for its right to belong to the European family, and when Polish-Ukrainian relations constitute the foundation of security and stability in Eastern Europe, the church’s reconstruction takes on special significance:

Shared Heritage: The church was part of the common cultural heritage that has been formed in these lands for millennia. Its rebuilding will become the material embodiment of friendship between our nations and mutual respect for history.
A Democratic Response: While Russia deliberately destroys Ukrainian churches and monuments, the revival of the Church of the Mother of God of Perpetual Help will be a joint project between our country’s.
Roman Catholic community of Ternopil

Популізм та Фінансування: Світовий Контекст виборів, а як в Україні?

Posted on 11/15/2025 by Оглядач

#Популізм та Фінансування: Світовий Контекст виборів

Суть Проблеми
Популізм: Це політична ідеологія або, скоріше, стиль комунікації, де «народ» протиставляється «корумпованій еліті».

Популісти часто:
Пропонують надто прості рішення для складних проблем (наприклад, «просто заборонити», «всіх звільнити», «одразу збільшити»).

Обіцяють «золоті гори» без чіткого плану реалізації чи врахування економічних реалій.

Грають на страхах, розчаруваннях та упередженнях виборців.

Приклад у світі: Перемоги кандидатів із радикальними обіцянками у Латинській Америці, деякі європейські ультраправі/ультраліві рухи, які обіцяють швидке вирішення міграційних чи економічних криз.

Проблема #Фінансування: Фантастичні витрати на кампанію свідчать про:
Непрозорі джерела фінансування: Величезні суми часто надходять від олігархів, великого бізнесу чи груп впливу, які очікують повернення інвестицій через лобіювання, державні замовлення чи інші преференції після обрання кандидата.

Перевага «гаманця» над «програмою»: Кандидат з необмеженим фінансовим ресурсом може «заглушити» більш кваліфікованих, але менш фінансово забезпечених опонентів через масовану рекламу, мережі агітаторів та навіть прямий/непрямий підкуп виборців.

Міжнародні Механізми Протидії
Світова спільнота бореться з цим через:
Жорстке Регулювання Фінансування Кампаній: Введення лімітів на витрати, обов’язкова прозорість усіх внесків (особливо великих), незалежні аудити виборчих фондів.

Державне Фінансування #Партій: Щоб зменшити залежність партій від приватних донорів і олігархів.
Посилення Ролі Незалежних #ЗМІ та Освіти: Підвищення медіаграмотності населення, навчання критичному мисленню, що дозволяє виборцям відрізняти реальні програми від популістичних обіцянок.

Сувора #Криміналізація Підкупу: Підвищення відповідальності за прямий і непрямий підкуп виборців (гречка, «сітки», «допомога» тощо).

Специфіка Проблеми в Україні
В Україні проблема набуває особливо загрозливих форм через слабкість інститутів та післяолігархічний вплив.

Українські Фактори
Олігархічний Вплив: Великий #бізнес традиційно використовує політику як інструмент захисту своїх активів.

Фінансування «своїх» кандидатів – це інвестиція у збереження монополій та доступ до держресурсів.

Недосконалість Законодавства та Виконання: Хоча українське законодавство містить норми щодо фінансування партій та кампаній, контроль та ефективне покарання за їх порушення часто залишається низьким.

Високий Рівень Довіри до Телебачення/#Соцмереж: Через #війну та постійні кризи частина суспільства стає вразливою до маніпуляцій, які транслюються через фінансово домінуючі медіа.

Шляхи Боротьби для України
Боротьба з цією системною проблемою потребує дій на трьох рівнях: інституційному, правовому та громадянському.

1. Інституційний та #Правовий Рівень
Прозорість Фінансування (Ключове):
Посилення ролі #НАЗК та #Рахункової палати у перевірці фінансових звітів партій і кандидатів. Введення «нульової толерантності» до прихованого фінансування.

Виборча #Реформа:
Перехід до пропорційної системи з відкритими регіональними списками (хоча Виборчий кодекс уже передбачає це, ефективність впровадження залишається під питанням). Ця система зменшує вплив грошей на купівлю «місця» у списку.

Обмеження медіа-монополій, які використовують свої ресурси для просування «своїх» кандидатів, часто за рахунок маніпуляцій.

2. #Громадянський Рівень (Попит на Якість)
Політична Освіта та Медіаграмотність:
Створення потужних державних та недержавних програм з підвищення медіаграмотності. Сприяння дискусіям про реалістичність передвиборчих програм (наприклад, через дебати з економічним аналізом).

Громадський #Контроль:
Розвиток #громадських організацій та фактчекінгових платформ, які аналізують обіцянки, відстежують джерела фінансування та фіксують факти підкупу. Активне залучення громадян до повідомлення про порушення.

3. Економічний Рівень
Подолання #Бідності: Бідніший виборець більш схильний до підкупу («гречка») та довіри до радикальних обіцянок, оскільки його очікування від політики є більш відчайдушними. Стабільне економічне зростання, яке відчуває більшість, зменшує «попит» на популізм.

Висновок: Для подолання цієї негативної моделі необхідний суспільний запит на якісну політику. Жодна реформа не спрацює, якщо виборець продовжуватиме голосувати, ігноруючи джерело фінансування кандидата та не аналізуючи реалістичність його програми. Боротьба з недоброчесними кандидатами — це боротьба за зрілу, відповідальну демократію, де знання та цінності переважають над фінансовим ресурсом.

Ставте like і підписуйтесь:

Криптовалюти — це світ великих можливостей, але й великих ризиків

Posted on 11/15/2025 by Оглядач

Крипто-шахрайство: Блиск обіцянок та гіркота втрат.

У сучасному світі #криптовалюти стали символом інновацій та швидкого #збагачення. Ця привабливість, на жаль, активно використовується #шахраями, які створюють химерні схеми для виманювання коштів у довірливих #інвесторів. Особливо часто на гачок потрапляють люди, які не мають достатніх знань про фінансові ринки та технології #блокчейну.

Типовий сценарій: Блискуча обгортка та порожня сутність. Часто за такими пропозиціями стоять молоді люди віком 20-30 років, які позиціонують себе як “успішні #криптоінвестори”.

Вони активно демонструють розкішний спосіб життя: дорогі #автомобілі, елітна #нерухомість, екзотичні #подорожі. Ці атрибути багатства створюють ілюзію успіху та надійності, що є ключовим елементом маніпуляції. #Шахраї обіцяють швидке та легке примноження капіталу, використовуючи складні терміни та переконливі графіки, які, насправді, не мають нічого спільного з реальністю.

Схеми обману: Від пірамід до #фішингу
Існує безліч різновидів крипто-шахрайства, але найпоширеніші з них включають:

Схеми #Понці (фінансові #піраміди): Інвесторам обіцяють високі прибутки за рахунок коштів нових вкладників. Коли притік нових грошей припиняється, схема руйнується, а більшість інвесторів втрачають свої гроші.

Фішингові сайти та додатки: Шахраї створюють підроблені сайти, що імітують відомі #криптобіржі або гаманці, щоб викрасти облікові дані користувачів та їхні кошти.

Підроблені #ICO (Initial Coin Offering): Шахраї створюють неіснуючі криптовалюти та токени, збираючи кошти під обіцянки майбутніх прибутків, які ніколи не реалізуються.

”Накачування та скидання” (#Pump and #Dump): Шахраї штучно роздувають ціну маловідомої криптовалюти через агресивний маркетинг, а потім різко продають свої активи, обвалюючи ринок і залишаючи інших інвесторів із знеціненими активами.

Реальні приклади та їх наслідки:
OneCoin (2014-2017): одна з найбільших фінансових пірамід у світі, що видавала себе за криптовалюту. Засновниця Ружа #Ігнатова зникла, а інвестори втратили мільярди доларів. Цей випадок яскраво демонструє, як харизма лідера та агресивний маркетинг можуть залучити величезну кількість жертв.

BitConnect (2016-2018 роки): Ще одна відома схема Понці, яка обіцяла неймовірно високі відсотки за вклади. Вона зруйнувалася, залишивши тисячі людей без своїх заощаджень. Керівники проекту були звинувачені у шахрайстві на мільйони доларів.

Справа Азата #Шарафутдінова (росія): Молодий чоловік, який позиціонував себе як успішний криптоінвестор, обіцяв примножити капітал клієнтів у кілька разів. Зібравши значну суму, він зник. Згодом його затримали, але багато хто з інвесторів так і не повернув своїх грошей.

Небезпечні наслідки: Для жертв і для шахраїв
Для обманутих інвесторів наслідки жахливі. Це не лише фінансові втрати, а й психологічні травми, депресія, зруйновані сім’ї. Багато хто бере #кредити, щоб “інвестувати”, і опиняється у борговій ямі.

Не менш сумно закінчується і для шахраїв. Незважаючи на короткочасне “успішне” життя, вони часто стають об’єктами помсти з боку обманутих людей. У кримінальних хроніках непоодинокі випадки, коли розлючені жертви вдаються до жорстоких дій, щоб повернути свої гроші або просто помститися. Окрім того, правоохоронні органи по всьому світу активізують боротьбу з крипто-шахрайством, і рано чи пізно більшість злочинців опиняються за ґратами.

Як уникнути #пастки?
Будьте скептичними: Якщо пропозиція здається занадто гарною, щоб бути правдою, то це, скоріше за все, неправда.

Проводьте власне дослідження (#DYOR): Не довіряйте сліпо чужим словам. Вивчайте проект, команду, технологію, читайте незалежні відгуки.

Остерігайтеся неперевірених платформ: Використовуйте тільки відомі та надійні криптобіржі та гаманці.

Не розголошуйте особисту інформацію: Ніколи не надавайте нікому свої приватні ключі, seed-фрази або #паролі.

Навчайтеся: Здобувайте знання про криптовалюти та блокчейн, щоб розуміти ризики та можливості.

Криптовалюти — це світ великих можливостей, але й великих ризиків. Обережність, освіченість та критичне мислення є найкращими інструментами для захисту від шахраїв.

Ставте like і підписуйтесь:

Шахраїв міндіча і цукермана потрібно негайно доставити в Київ

Posted on 11/14/2025 by Оглядач

Президент України Володимир #Зеленський підписав указ про введення санкцій проти бізнесмена Тимура Міндіча, свого партнера за проектом “Квартал 95” та фінансиста Олександра Цукермана. Міністра юстиції України усунули у зв’язку з розслідуванням НАБУ.
Слідчі Національного антикорупційного бюро України та Спеціальної антикорупційної прокуратури назвали їх організаторами масштабної корупційної схеми у держкомпанії “#Енергоатом”. Стверджується, що від підрядників вимагали відкати, прикриваючись близькістю до найвищих ешелонів влади.

#Міндіч та #Цукерман позбавлені державних нагород (а цих шахраїв і державні нагороди були!!!). Їм на три роки заблоковано активи в Україні та припинено можливість здійснювати торговельні операції. Відносно них запроваджено заборону на придбання у власність земельних ділянок та інші заходи. В указі сказано, що бізнесмени мають громадянство #Ізраїлю.
Міндіч залишив Україну за кілька годин до того, як прийшли з обшуком. Він зробив це, незважаючи на заборону на виїзд чоловіків за кордон. Цукерман також не в Україні. До нього 12 листопада додзвонилися журналісти. На питання про підозри у корупції він відповів: “Все неправда, все брехня”.

ПАНЕ #ПРЕЗИДЕНТ, ПРОТИ ЦИХ МАРОДЕРІВ ПОТРІБНО НЕ САНКЦІЇ ВВОДИТИ! А ДАТИ НАКАЗ ВЕТЕРАНАМ #ССО І ВОНИ ЗАВТРА ПРИВЕЗУТЬ ЇХ В КИЇВ В БАГАЖНИКУ ПОСОЛЬСЬКОГО АВТОМОБІЛЯ В КАЙДАНАХ! А УКРАЇНСЬКИЙ #СУД ПОВИНЕН ПРИЗНАЧИТИ ЦИМ #МАРОДЕРАМ ПОЖИТТЄВИЙ ТЕРМІН УВ’ЯЗНЕННЯ З ОБОВ’ЯЗКОВИМИ ЩОДЕННИМИ РОБОТАМИ В МІСЦЯХ РАШИСТСЬКИХ УДАРІВ І ПОВНОЮ КОНФІСКАЦІЄЮ ВСЬОГО МАЙНА НА КОРИСТЬ ПОСТРАЖДАЛИХ УКРАЇНЦІВ!

СЛАВА УКРАЇНІ!

Ставте like і підписуйтесь:

Феномен заниження вартості майна в деклараціях українських чиновників

Posted on 11/14/2025 by Оглядач

“Авто за три копійки”: Феномен заниження вартості майна в деклараціях українських чиновників.

Останнім часом #Реєстр #декларацій чиновників все частіше стає не просто документом фінансового контролю, а й джерелом гучних скандалів, що розкривають чудернацькі “фінансові дива” української бюрократії. Справа, коли чоловік заступниці міністра енергетики Ольги #Юхимчук придбав автомобіль Tesla Model 3 лише за 10 000 гривень, стала черговим, але далеко не єдиним, підтвердженням системної проблеми: заниження вартості набутого майна та приховування реальних витрат.

Казус із “супервигідною” Tesla
Згідно з інформацією, опублікованою у відкритих джерелах, чоловік Ольги Юхимчук придбав електромобіль Tesla Model 3 2022 року випуску за суму, що еквівалентна вартості вживаного старого мобільного телефону, а не сучасного преміального авто. Сама чиновниця пояснила, що лише виконала свій обов’язок, вказавши у декларації офіційно зафіксовану суму. Проте, ринкова вартість такого автомобіля, навіть з урахуванням пошкоджень, є незрівнянно вищою.

Цей кричущий розрив між задекларованою та реальною ціною викликає цілком логічні запитання:
Який справжній фінансовий механізм стоїть за такою “знижкою”?

Чи не є ця “символічна” ціна прихованим подарунком, неправомірною вигодою або спробою легалізувати кошти невідомого походження?

Системна практика “дешевих” автомобілів. Випадок із Tesla – це лише верхівка айсберга. Журналістські розслідування та аналіз даних Національного агентства з питань запобігання корупції (#НАЗК) свідчать, що подібна практика набула масового характеру серед українських посадовців, депутатів та правоохоронців:

Народний депутат Максим #Соколов у жовтні 2022 року придбав Toyota Highlander Hybrid 2022 року випуску також лише за 10 тис. грн (приблизно у 200 разів дешевше за реальну вартість), пояснюючи це “суттєвими пошкодженнями”.

Дружина голови #Стрийської районної ради у 2023 році придбала Honda M-NV 2022 року випуску, задекларувавши її вартість як 10 тис. грн (близько $275 на момент набуття).

Депутат #Обухівської міської ради задекларувала, що член її сім’ї придбав Toyota Camry 2017 року випуску всього за 10 тис. грн.

Усі ці випадки об’єднує одна спільна риса: заниження ціни в десятки, а то й у сотні разів порівняно з ринковою. Чиновники найчастіше пояснюють це значними пошкодженнями авто, придбанням на аукціонах або наявністю родинних зв’язків з продавцем.

Позиція НАЗК: Національне агентство з питань запобігання корупції визнає цю тенденцію. В Агентстві підкреслюють, що придбання активу у третіх осіб без об’єктивних причин для заниження ринкової ціни може свідчити про прихований подарунок, неправомірну вигоду або необґрунтований актив (приховування реальних витрат через неможливість підтвердити джерела походження коштів). У разі виявлення необґрунтованих активів НАЗК орієнтуватиметься на ринкову вартість, а не на задекларовану оцінку.

Наслідки та виклики для держави.
Такі маніпуляції з деклараціями підривають довіру до системи фінансового #контролю та антикорупційних органів.

Приховування незаконного збагачення: Символічна ціна може бути зручним способом легалізації коштів, отриманих нечесним шляхом, або замаскованим #хабарем.

Ухилення від #податків: Заниження вартості майна зменшує базу оподаткування (наприклад, “податок на розкіш”).

Імітація контролю: Якщо НАЗК не проводить повну перевірку і не вимагає детальних підтверджувальних документів (експертні висновки про ступінь пошкоджень, фіксація ремонту), механізм декларування стає неефективним.

Ситуація вимагає від антикорупційних органів, зокрема НАЗК, більш ретельного та публічного контролю за такими “підозріло вигідними” угодами. #Громадянське #суспільство та #журналісти вже виконують свою роль, виявляючи факти. Тепер черга за державою – перетворити ці факти на юридичні наслідки, інакше декларації залишаться лише паперовою ширмою, що прикриває реальне багатство чиновників.

Ставте like і підписуйтесь:

Підсумки російсько-української війни на 12 листопада 2025 року

Posted on 11/13/2025 by Оглядач

російсько-українська #війна у листопаді 2025 року (1–12 листопада).

Листопад 2025 року продовжує низку днів, що характеризуються високою інтенсивністю бойових дій на ключових ділянках #фронту, особливо на сході та півдні України, а також постійним ракетно-дроновим протистоянням.

На 1357-й день повномасштабного вторгнення (станом на 11.11.2025) війна залишається в фазі позиційного протистояння з елементами війни на #виснаження.

Ситуація на фронті: фокус на Сході.
Головна увага Сил #оборони України та російських окупаційних військ зосереджена на Східному фронті, де ворог продовжує здійснювати найбільш масовані та чисельні штурми.

Покровський напрямок: Залишається найгарячішою точкою. Щоденно фіксуються десятки бойових зіткнень. російські війська зосереджують зусилля для просування в районах населених пунктів Володимирівка, Никанорівка, Червоний Лиман, #Покровськ та інші. Важкі бої, зокрема, точаться біля Новоселівки, Олександрограда, Степового.
Костянтинівський та Краматорський напрямки: Також спостерігається висока активність ворога, зокрема у районах Білої Гори, Щербинівки, Часового Яру. Сили оборони ефективно стримують просування окупантів.

Куп’янський та #Лиманський напрямки: Противник регулярно проводить штурмові дії, прагнучи покращити тактичне положення, зокрема біля Стельмахівки, Глушківки, Петропавлівки та у бік Лиману, але зіштовхується з організованим опором ЗСУ.

Ракетно-дронове протистояння та удари по тилу. Повітряні атаки залишаються однією з визначальних рис нинішнього періоду війни:

Масовані удари: Протягом першої декади листопада російські війська продовжували інтенсивні удари ракетами та дронами-камікадзе (зокрема, #Shahed) по цивільній та енергетичній інфраструктурі, а також військових об’єктах.

Цілі: Зазнали ударів об’єкти в Одеській, Харківській, Дніпропетровській, Миколаївській та Запорізькій областях, а також на Донеччині. Зокрема, ушкоджень зазнали енергооб’єкти та транспортна інфраструктура на Одещині (11 листопада), а Краматорськ (10 листопада) опинився під масованою атакою #БПЛА по цивільній інфраструктурі.

Відповідь України: Українські безпілотники, у свою чергу, регулярно здійснюють удари по військових об’єктах та критичній інфраструктурі на території росії. Так, 11 листопада було повідомлено про атаку безпілотників на нафтопереробний завод у Саратовській області рф, що є частиною стратегії виснаження економічного та військового потенціалу #агресора.

Міжнародна підтримка України та виснаження росії. Незважаючи на складну ситуацію на фронті, Україна продовжує посилювати свої міжнародні позиції:

Програма #PURL та озброєння: Надходження західного озброєння в рамках програм підтримки, як-от PURL, триває без зупинок. На початку листопада Велика #Британія передала Україні додаткову партію ракет #Storm Shadow, що підкреслює незмінність військової допомоги.

Втрати росії: Генеральний штаб #ЗСУ щоденно звітує про великі втрати російських окупаційних військ як у живій силі (понад 1000 осіб на добу в деякі дні), так і в техніці (танки, ББМ, артсистеми, БПЛА). Загальні втрати ворога у живій силі (вбиті та поранені) станом на 11.11.2025 вже сягнули понад 1,1 млн осіб!

Аналіз: Експерти зазначають, що війна перейшла у фазу глобального переділу сфер впливу та війни на виснаження, де Росія, попри тимчасові тактичні успіхи, втрачає стратегічні впливи.

Висновки
Початок листопада 2025 року характеризується продовженням найбільш інтенсивних боїв на Покровському напрямку, що вимагає від Сил оборони максимальної концентрації ресурсів. Збереження високих темпів російських атак на фронті та постійні ракетно-дронові обстріли свідчать про те, що Росія зберігає стратегічну мету виснажити Україну та її партнерів.

Водночас, #Україна, завдяки постійній міжнародній військовій допомозі та значним втратам ворога, продовжує тримати оборону, завдавати ударів по стратегічних об’єктах агресора в глибокому тилу (#НПЗ у Саратові) та зміцнювати свою міжнародну позицію.

Ставте like і підписуйтесь:

Карлсон з Шугарменом вчасно втекли, а Басов з Миронюком сидять в буцегарні

Posted on 11/13/2025 by Оглядач

Ми зібрали інформацію про фігурантів операції “#Мідас” та їхню роль за версією #слідства і #ЗМІ:

Тимур #Міндіч – керівник організації (кодове ім’я “#Карлсон”). За версією слідства, організував схему і мав вплив на посадовців. Бізнесмен, кінопродюсер, співвласник студії “Квартал 95” (до 2019 року був співвласником низки компаній групи разом із Володимиром Зеленським). ЗМІ писали про тісні зв’язки з бізнесменом Ігорем #Коломойським. Часто відвідував Офіс Президента. За даними ЗМІ, виїхав з України незадовго до початку обшуків.

Ігор #Миронюк – ексрадник Міністра енергетики (кодове ім’я “#Рокет”). Колишній радник Германа #Галущенка, коли той був Міністром енергетики. Колишній помічник екснардепа Андрія #Деркача (підозрюваного у держзраді). Заслужений юрист України.

Дмитро #Басов Виконавчий директор з фізичного захисту та безпеки АТ “НАЕК “#Енергоатом” (кодове ім’я “#Тенор”). Колишній співробітник Генеральної #прокуратури. За даними ЗМІ, був звільнений з органів прокуратури через низку корупційних скандалів. Його декларація засекречена. ЗМІ вказують на суттєве збагачення сім’ї протягом його роботи в “#Енергоатомі”.

Олександр #Цукерман – учасник “бек-офісу” з легалізації коштів (кодове ім’я “#Шугармен”). Входив до групи, що, за версією слідства, займалася легалізацією коштів. За даними ЗМІ, виїхав з України.

Ігор #Фурсенко – учасник “бек-офісу” з легалізації коштів (кодове ім’я “#Рьошик”). В записах фігурує як “#бухгалтер”. Зареєстрований як фізична особа-підприємець (ФОП) зі спеціалізацією на IT-консалтингу. В контактах фігурував як “Ігор, працює на Михайла #Цукермана”.

Леся #Устименко – учасниця “бек-офісу” з легалізації коштів. Зареєстрована як ФОП (основний вид діяльності – дослідження кон’юнктури ринку та виявлення громадської думки). У контактах вказана як “Леся Київ Фінансист Братів”. ЗМІ згадують про її чоловіка, який нібито є громадянином росії та до 2015 року регулярно їздив туди.

Людмила #Зоріна – учасниця “бек-офісу” з легалізації коштів. Зареєстрована як ФОП (вид діяльності – консультування з питань комерційної діяльності й керування).
ЗМІ згадують, що на її електронну адресу був записаний #Грона Вадим Леонідович, який підтвердив журналістам, що вона його знайома, але вони давно не спілкувалися.

Суть Схеми
За версією слідства, викрита корупційна схема стосується працівників “Енергоатому” та пов’язаних осіб, які вимагали від бізнесменів “#відкат” у розмірі 10-15% за можливість постачати товари або послуги держкомпанії. Ті, хто відмовлявся, нібито зіштовхувалися з неможливістю отримати оплату або виключалися зі списку постачальників (механізм, що отримав назву “#шлагбаум”). Йдеться про відмивання десятків мільйонів доларів.

П’ятеро з семи фігурантів були затримані, а Тимур Міндіч та Олександр Цукерман, за даними журналістів, виїхали з України.

ХТО МОЖЕ ПОЯСНИТИ, ЧОМУ КАРЛСОН З ШУГАРМЕНОМ ВТЕКЛИ, А БАСОВ З МИРОНЮКОМ СИДЯТЬ В БУЦЕГАРНІ?

Ставте like і підписуйтесь:

Individuals Implicated in Operation “Midas” and Their Alleged Role

Posted on 11/13/2025 by Оглядач

Information regarding the following individuals (figurants) appeared in open sources, particularly in journalistic investigations, following the NABU (National Anti-Corruption Bureau of Ukraine) reports about the exposure of a corruption scheme within “Energoatom” dubbed “Operation Midas”.

Individuals Implicated in Operation “Midas” and Their Alleged Role (According to the Investigation/Media).

Timur Mindich – Head of the organization (codename “Karlson”). Allegedly organized the scheme and exerted influence over officials.
Businessman, film producer, co-owner of “Kvartal 95” studio (until 2019, he co-owned a number of group companies with Volodymyr Zelenskyi). Media reported close ties with businessman Ihor Kolomoiskyi.
Frequently visited the Office of the President.
According to media, he left Ukraine shortly before the searches began.

Ihor Myroniuk – Former Advisor to the Minister of Energy (codename “Rocket”). Former advisor to German Galushchenko when he was Minister of Energy.
Former assistant to ex-MP Andriy Derkach (suspected of high treason).
Honoured Lawyer of Ukraine.

Dmytro Basov – Executive Director for Physical Protection and Security of JSC “NNEGC “Energoatom” (codename “Tenor”).
Former employee of the General Prosecutor’s Office.
According to media, he was dismissed from the Prosecutor’s Office due to a number of corruption scandals. His asset declaration is classified. Media points to significant enrichment of his family during his work at “Energoatom”.

Oleksandr Tsukerman – Member of the “back office” for money legalization (codename “Sugarman”).
Was part of the group that allegedly engaged in money laundering, according to the investigation.
According to media, he left Ukraine.

Ihor Fursenko – Member of the “back office” for money legalization (codename “Ryoshik”). Appears in recordings as “accountant”.
Registered as a private entrepreneur (PE) specializing in IT consulting.
In contacts, he was listed as “Ihor, works for Mykhailo Tsukerman”.

Lesia Ustymenko – Member of the “back office” for money legalization.
Registered as a PE (main activity: market research and public opinion polling).
Listed in contacts as “Lesia Kyiv Financier of the Brothers”.
Media mentions her husband, who is allegedly a Russian citizen and regularly traveled there until 2015.

Liudmyla Zorina – Member of the “back office” for money legalization.
Registered as a PE (activity: business and management consulting). Media mentions that Vadym Leonidovych Hrona was listed on her email address and confirmed to journalists that she is an acquaintance, but they had not communicated for a long time.

The Essence of the Scheme.
According to the investigation, the exposed corruption scheme involves “Energoatom” employees and related individuals who allegedly demanded a 10-15% kickback from businessmen in exchange for the opportunity to supply goods or services to the state company. Those who refused allegedly faced the inability to receive payment or were excluded from the list of suppliers (a mechanism dubbed the “barrier” or “turnstile”). The case involves the laundering of tens of millions of dollars.
Five out of the seven individuals were detained, while Timur Mindich and Oleksandr Tsukerman, according to journalists, have left Ukraine.

Ставте like і підписуйтесь:

Гібридна агресія путінців проти української діаспори та біженців в ЄС і Америці

Posted on 11/11/2025 by Оглядач

Надзвичайно прикро, що, перебуваючи у безпечних демократичних країнах, частина вихідців із #росії дозволяє собі агресивну та неприпустиму поведінку, спрямовану проти #українців – часто жінок та дітей, які шукають захисту від війни. Це спостереження, підтверджується численними повідомленнями у ЗМІ та соціальних мережах, що свідчить про системну проблему, підживлену як внутрішньою пропагандою кремля, так і безкарністю.

Цей феномен варто розглядати не лише як поодинокі інциденти, але і як прояв #гібридної агресії на особистісному рівні, спрямованої на створення атмосфери страху, розколу та деморалізації серед #української #діаспори та #біженців.

Аналіз агресивної поведінки пропутінців за кордоном:
1.Джерела та мотиви агресії
Наслідок пропаганди: Багато “ватників” десятиліттями перебувають під впливом агресивної російської пропаганди, яка демонізує Україну, українців та Захід. Це створює в їхній свідомості картину “справедливої війни” і дозволяє виправдовувати ненависть та агресію.

Психологія компенсації: Перебування за кордоном, де російська агресія засуджується, може викликати у них почуття ізоляції та бажання “довести” свою правоту і лояльність режиму, особливо якщо їхня соціальна інтеграція в західному суспільстві є низькою.

Алкогольне сп’яніння: Нетверезий стан часто слугує каталізатором для вивільнення прихованої агресії та пропагандистських наративів. Алкоголь знімає соціальні гальма.

Слабка мішень: Агресія часто спрямована на вразливі групи (жінок, дітей, біженців), що є ознакою боягузтва і бажання ствердитися за рахунок слабших.

2.Типові приклади інцидентів
Публічні провокації: Випадки, коли особи, керуючи автомобілями з російськими прапорами або символом “Z”, навмисно проїжджають повз мітинги на підтримку України, вигукуючи образи або пропагандистські гасла.

Словесні напади: Інциденти в громадських місцях (транспорт, магазини, парки), де українців ображають, звинувачують у “нацизмі”, “русофобії” або бажають їм смерті та поразки.

Залякування та погрози: Відомі випадки погроз фізичною розправою або повідомленнями про бажання “повторити Бучу” або “дійти до Києва, спрямовані проти українців.

Конфлікти у навчальних закладах: Батьки-українці повідомляють про випадки, коли діти російського походження висловлюють пропутінські погляди або агресію проти українських дітей у школах.

Висновки та ефективні методи протидії
Ефективна боротьба з цим явищем вимагає скоординованих дій на кількох рівнях – від особистої безпеки до взаємодії з місцевою владою.

1.Рівень особистої безпеки та реакції:
Не піддаватися на провокації Ігноруйте агресивні вербальні напади, особливо від нетверезих осіб. Зберігайте дистанцію. Ваша безпека – пріоритет.
Фіксація доказів Завжди фіксуйте інцидент на відео (по можливості). Запишіть час, місце, номерні знаки, особливості зовнішності агресора.

Залучення свідків Зверніть увагу оточуючих: “Ця особа погрожує мені та підтримує війну”. Просіть людей бути свідками.
Евакуація При перших ознаках фізичної небезпеки або значної ескалації негайно відходьте у безпечне місце (до магазину, поліцейської дільниці).

2.Рівень взаємодії з правоохоронними органами
Головна мета – перевести інцидент з площини “побутового конфлікту” в площину порушення закону та політично мотивованої агресії.
Виклик поліції: Не вагайтеся викликати поліцію, особливо якщо є погрози, фізичний контакт або агресія.
Правильне формулювання скарги:
Скаржтеся не лише на образу, а й на погрози насильством (Assault/Battery), мову ворожнечі (Hate Speech/Hate Crime), або порушення громадського порядку (Disturbing the Peace).

Використання місцевого законодавства: У деяких країнах (наприклад, Німеччина, Польща) публічна демонстрація символіки, що підтримує агресію (як-от “Z”), або схвалення воєнних злочинів може бути підставою для кримінального переслідування. Наполягайте на перевірці цього факту.

3.Рівень громади та інформації
Публічність: Публікуйте зафіксовані інциденти в українських діаспорних групах та місцевих ЗМІ (якщо це безпечно), щоб поінформувати громаду та місцеву владу.
Створення “гарячих ліній”: Діаспорні організації можуть створити механізм збору таких свідчень для узагальнення та подальшого подання до міграційних служб або місцевих органів безпеки.
Просвіта: Інформуйте місцеву поліцію та соціальні служби про контекст: що таке “Z”, чому вираження підтримки Путіну є формою агресії проти біженців, і як це пов’язано з пропагандою.

Мовчання та ігнорування провокують подальшу агресію. Ефективна протидія полягає у неухильному дотриманні закону і перетворенні особистого інциденту на офіційний прецедент з максимальною фіксацією та подальшим юридичним супроводом. Необхідно, щоб “ватники” усвідомили, що в демократичних країнах підтримка кривавої війни та агресивна поведінка не залишаться безкарними.

Ставте like і підписуйтесь:

“Інфоциганство”: Критика епідемії порожніх обіцянок та шахрайства на довірі

Posted on 11/11/2025 by Оглядач

“Інфоциганство”: Критика епідемії порожніх обіцянок та шахрайства на довірі.

Вступ: Цифрова чума сьогодення
Сучасний інформаційний простір перенасичений пропозиціями швидкого успіху, легких грошей, ідеального тіла чи миттєвого просвітлення. Соціальні мережі та YouTube перетворилися на ринок, де кожен охочий, незалежно від реальних знань чи досвіду, може оголосити себе “експертом”, “ментором” чи “гуру”. Це явище отримало в народі влучну назву – “#інфоциганство”.

Хто ж вони, ці “#інфоцигани”? Це продавці ілюзій. Люди, які будують свій бізнес на продажі загальнодоступної, поверхневої або відверто неправдивої інформації, запакованої у яскраву, емоційно заряджену обгортку. Їхній головний товар – це не знання, а надія і мрія, помножені на дефіцит критичного мислення у цільової аудиторії.

Анатомія “Інфоцигана”: Від дилетанта до “мільйонера за тиждень”
Ключова проблема “інфоциганства” полягає у повній невідповідності між декларованою експертністю та реальним професійним рівнем.
Показна розкіш як маркетинг: Їхня “компетентність” демонструється зовнішніми атрибутами: орендовані дорогі авто, фотографії з відпочинку в Дубаї, купи готівки та обов’язкові “історії успіху” на мільйонні чеки. Ця нарцисична демонстрація багатства є ключовим інструментом, що апелює до заздрості та бажання “легкої наживи”. Як влучно зазначають критики: бізнесмени займаються своїм бізнесом, а курси продають ті, хто має лише талант “їздити по вухах”.

Універсальна “експертність” без підтверджень: Справжній фахівець витрачає роки на опанування вузької сфери. “Інфоциган” же готовий “вчити” відразу всьому. Цей дилетантизм — перша і найяскравіша ознака шахрайства. Їхні курси рідко мають наукову чи практичну основу, натомість вони пропонують “авторські методики”, перевірити ефективність яких неможливо.

Вода та загальні фрази: Зміст курсів часто є компіляцією знань, які можна знайти у відкритому доступі. Відсутність конкретики, практичних інструментів та відповідальності за результат – це фундамент їхньої “освітньої” програми.

Кейси #шахрайства: Коли ілюзія руйнується
Справжня сутність “інфоциганства” стає очевидною, коли їхні підопічні, використавши всі “секрети”, не отримують обіцяного результату, а правоохоронні органи та журналісти починають розслідування.

Приклад 1: Продаж неіснуючого успіху. Чимало “фінансових коучів” пропонують курси зі швидкого заробітку на трейдингу, криптобіржі чи запуску бізнесу. Коли учні зазнають збитків, вони виявляють, що “гуру” сам ніколи не працював у цій сфері. Його реальний бізнес — це продаж цих самих курсів. В Україні та світі є десятки випадків викриття “інвесторів”, які насправді не мали жодного досвіду управління капіталом, крім продажу свого “унікального навчання”. Їхня схема — піраміда, де прибуток генерується лише за рахунок залучення нових покупців курсів, а не від успішної комерційної діяльності.

Приклад 2: Шахрайство під виглядом езотерики та “особистого зростання”. Цей сегмент найменш регульований. Численні “енергопрактики”, “коучі долі” та “майстри бажань” за великі суми продають послуги, що не мають жодної доказової бази. Наприклад, курси “енергетичного очищення” або “притягнення грошей”, які по суті є лише сеансами групової психотерапії з елементами маніпуляції. Учасники, перебуваючи в атмосфері ейфорії та спільноти, відчувають тимчасове полегшення, але їхні фінансові чи особисті проблеми залишаються невирішеними, а кишені — спустошеними.

Психологічна пастка: Чому люди платять і мовчать?
Найсумніше в цій ситуації – це готовність тисяч людей платити за порожні обіцянки.
Синдром “#Чарівної пігулки”: Люди шукають найкоротший шлях до вирішення проблем. “Інфоциган” продає саме це: ілюзію, що не потрібно важко працювати чи довго вчитися, а потрібно просто “знати секрет”.

Сектантський #маркетинг: Багато “інфоциганських” спільнот створюють закриту атмосферу “обраних”, де будь-яка критика швидко блокується. Коли людина вже витратила значні кошти, їй психологічно важко визнати, що її ошукали. Легше звинуватити себе (“я недостатньо старався”), ніж визнати “гуру” шахраєм — це механізм, який чудово використовують для підтримання міфу про успіх.

Висновок: Як захистити себе?
Боротьба з “інфоциганством” має відбуватися на законодавчому рівні (посилення відповідальності за шахрайство) та індивідуальному.
Для захисту необхідна лише одна річ – критичне мислення.

Справжній #успіх — це результат наполегливої праці, знань, ризику та постійного навчання, а не купівлі “чарівної пігулки” від чергового продавця ілюзій. #Довіра – це не інвестиція, а вразливість, яку шахраї вміло експлуатують.

Ставте like і підписуйтесь:

Як цинічна жадібність аптек калічить захисників України

Posted on 11/10/2025 by Оглядач

Злочин на болю: Як цинічна жадібність аптек калічить наших захисників.

Це не просто порушення правил, це злочин проти людяності, що відбувається на тлі війни та гострої потреби. Це цинічний бізнес на чужому горі, де гідність і життя захисників України розмінюються на надприбутки від нелегального збуту.
Чому відмовляють тим, хто має право?

Тяжко поранені ветерани, онкохворі та інші пацієнти, які страждають від нестерпного болю, мають на руках офіційний рецепт на життєво необхідні сильнодіючі знеболюючі. Це документ, що гарантує їм право на полегшення.

Однак, коли пацієнт із тремтячим голосом подає цей рецепт, він часто чує байдуже: “Немає в наявності” або “Закінчилося”.

Реальність же інша: ці препарати – зокрема опіоїдні анальгетики, які підлягають суворому обліку, – є. Але вони притримані для чорного ринку.

Бізнес на залежності: Біль ветерана vs Гаманець наркомана.

Схема роботи цинічна до огиди:
”Відмова” законному пацієнту: Аптека відмовляє особі з рецептом, щоб зберегти дефіцитний товар.
Продаж без рецепта: Той самий препарат нелегально продається особам із залежністю – без жодного рецепта, часто в обхід касового апарату.

Надприбуток: Ціна для наркоспоживачів є значно вищою за встановлену державою чи ринком, оскільки вони готові платити будь-яку суму за “дозу”.

Таким чином, деякі недобросовісні фармацевтичні установи перетворюються на дилерські точки, а біль ветерана стає їхньою валютою.

Наслідки: Зрада на рівному місці
Страждання та зневіра: Для тяжко хворої людини, зокрема ветерана після важкого поранення, відмова у знеболюванні – це фізична мука і психологічний удар. Це відчуття зради державою, яку вони захищали.

Загроза самолікування: У відчаї пацієнти змушені шукати інші, часто менш ефективні або небезпечні способи знеболення, або, що найгірше, потрапляють у залежність від тіньового ринку.

Сприяння наркоманії: Аптека, що продає препарати без рецепта, прямо підтримує та розширює наркозалежність у суспільстві.

Зброя проти безсовісності: Що робити?
Ця ситуація потребує негайного розголосу та жорсткої реакції контролюючих органів:
Фіксація порушення: Пацієнти та їхні родичі мають фіксувати факт відмови (записувати розмову, просити письмову відмову, фотографувати порожні полиці, якщо ліки є на сайті).

Звернення до контролюючих органів: Необхідно терміново повідомляти про такі випадки до:
Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба).
Національної служби здоров’я України (НСЗУ) – якщо ліки за програмою реімбурсації.
Міністерства у справах ветеранів (якщо це стосується захисника/захисниці).
Поліції (якщо є підозра на нелегальний обіг).

Жорсткі санкції: Ліцензії аптек, спійманих на цій схемі, мають бути негайно анульовані, а до їхніх власників та працівників застосовані кримінальні покарання.
Не можна допустити, щоб на крові наших героїв і нестерпному болю тяжко хворих будувався цинічний кримінальний бізнес! Це питання не лише закону, це питання нашої національної гідності та солідарності.

Ставте like і підписуйтесь:

Соціальна нерівність та ціна життя в Україні у 2025 році

Posted on 11/10/2025 by Оглядач

Соціальна нерівність та ціна життя в Україні у 2025 році.

Фінансовий ландшафт України у 2025 році характеризується значним #дисбалансом доходів між основними категоріями громадян. На тлі офіційного підвищення #соціальних стандартів, реальна вартість життя залишається недосяжною для мільйонів українців. Цей аналіз розкриває разючий #контраст між доходами високопосадовців, суддів та правоохоронців, з одного боку, і працівниками критично важливих соціальних сфер, а також найбільш незахищеними верствами населення — з іншого.

1.Доходи ключових соціальних та владних категорій
Наведені нижче цифри є середньомісячними орієнтовними показниками на 2025 рік, що відображають оклади та основні надбавки.

#Судді (Місцевий суд) 100 000 – 120 000 грн Додаткові доплати за стаж та кваліфікацію.
Народні #Депутати (Посадовий оклад) ≈ 40 000 – 45 000 грн Додатково – кошти на забезпечення діяльності (помічники, житло) у розмірі 2,28 млн грн на рік.
Керівники (#Держслужбовці) 30 000 – 50 000 грн Залежно від органу. Керівники військових адміністрацій можуть мати премії до 113 000 грн.
#Поліцейські (Мінімальний оклад) Не менше 30 280 грн Мінімум прив’язаний до 10 ПМ працездатних осіб. Плюс надбавки за вислугу та звання.
#Лікарі (Середній/Вища категорія) 22 000 – 30 000 грн Залежно від спеціалізації та кількості укладених декларацій (в межах Програми медичних гарантій).
#Вчителі (Середній/Вища категорія) 15 000 – 20 000 грн З урахуванням надбавок за перевірку зошитів та класне керівництво.
Особи з інвалідністю (#Непрацездатні) 2361грн (мінімальна)

2.Вартість життя: Соціальні стандарти vs. Економічна реальність
Центральною проблемою є глибокий #розрив між офіційними державними стандартами та фактичними економічними потребами громадян.

Стандарт Сума на 2025 рік
Прожитковий мінімум (ПМ) для працездатних: 3 028 грн;
Реальна мінімальна потреба: 8 000 – 12 000 грн

Мінімальна пенсія / Допомога інвалідам: 2 361 грн;
Реальна мінімальна потреба: 6 000 – 8 000 грн (без оренди житла).

Мінімальна заробітна плата: 8 000 грн.

Ключовий показник
Офіційний прожитковий #мінімум для працездатної особи (3 028 грн) покриває лише близько 25-35% від реальної суми, необхідної для мінімально гідного існування (включаючи базові комунальні послуги, їжу та мінімальний транспорт)!!!

Для осіб, які не можуть працювати (інваліди), ця частка ще нижча!!!

3.Наслідки соціально-фінансового дисбалансу
Значна нерівність у #доходах має низку деструктивних наслідків, які загрожують стійкості українського суспільства.

Деградація соціальної сфери (#освіта та #медицина)
Низька заробітна плата #вчителів та лікарів, порівняно з чиновниками та правоохоронцями, призводить до:

Відтік кадрів: Кваліфіковані фахівці шукають кращих фінансових умов у приватному секторі або виїжджають за кордон.

Падіння якості послуг: Неможливість гідно оплачувати працю медиків та освітян негативно позначається на якості державних послуг, що є критично важливим для відновлення країни.

Зростання соціальної несправедливості та недовіри
Високі оклади суддів та значні суми на утримання депутатів (понад 2,28 млн грн на рік на одного) на тлі мізерних пенсій (2 361 грн) створюють відчуття, що державний апарат функціонує для власного збагачення, а не для потреб громадян.

Це поглиблює:
Суспільне #розшарування: Формується прошарок фінансово захищених державних функціонерів та переважна більшість громадян, які живуть в умовах постійної фінансової кризи.

Підрив #довіри до влади: Це може стати критичним фактором соціального напруження, особливо в умовах воєнного часу, коли суспільна консолідація є життєво необхідною.

Узаконена #бідність
Фіксація мінімальної допомоги для осіб з інвалідністю та пенсіонерів на рівні, який є в 3-4 рази нижчим за реальну мінімальну потребу, фактично є узаконенням бідності. Ця політика змушує найбільш незахищені верстви населення виживати, покладаючись на благодійність, родичів або гуманітарну допомогу, що суперечить концепції соціальної держави.

Висновок:
Фінансова політика України у 2025 році демонструє парадоксальне поєднання надвисоких витрат на утримання окремих державних функцій та критично низького рівня соціального захисту. Без кардинального перегляду підходів до формування реального прожиткового мінімуму та справедливішого розподілу бюджетних коштів між владним апаратом та критично важливими соціальними працівниками (лікарі, вчителі), Україна зіткнеться не лише з економічними, а й із глибокими соціальними та демографічними кризами.

Ставте like і підписуйтесь:

Odbudowa Kościoła Parafialnego p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Tarnopolu

Posted on 11/10/2025 by Оглядач

Apel do Prezydentów Ukrainy, Polski oraz Kierownictwa Unii Europejskiej

Temat: Odbudowa kościoła parafialnego p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Tarnopolu jako symbolu wspólnego dziedzictwa europejskiego i sprawiedliwości historycznej.
Szanowni Panowie Prezydenci, Szanowni Wysocy Przedstawiciele Unii Europejskiej!

My, polska wspólnota rzymskokatolicka Tarnopola oraz wszyscy świadomi obywatele Ukrainy i Polski, zwracamy się do Państwa z głęboką wiarą w triumf sprawiedliwości historycznej i wspólnych wartości europejskich.

Sprawiedliwość Historyczna: Naprawa Zbrodni Totalitaryzmu
Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Tarnopolu (1908–1954) był nie tylko świątynią, ale architektoniczną perłą neogotyku, zaprojektowaną przez wybitnego Teodora-Mariana Talowskiego, oraz duchowym sercem dużej wspólnoty rzymskokatolickiej Galicji Wschodniej.
Został on zniszczony w 1954 roku zbrodniczą decyzją władzy radzieckiej, która dążyła do wymazania z mapy wszelkich śladów tożsamości europejskiej i religijnej. W jego miejscu postawiono Centralny Dom Towarowy (ЦУМ) – symbol ideologicznej dominacji.
Odbudowa tej świątyni to nie tylko akt religijny, ale potężny gest polityczny i cywilizacyjny, symbolizujący ostateczne zerwanie z przeszłością sowiecką i przywrócenie Tarnopolowi historycznego, europejskiego oblicza.

IlSymbol Jedności Polsko-Ukraińskiej i Tożsamości Europejskiej
W czasach, gdy Ukraina heroicznie walczy o swoje prawo do bycia częścią rodziny europejskiej, a relacje polsko-ukraińskie stanowią fundament bezpieczeństwa i stabilności Europy Wschodniej, odbudowa kościoła nabiera szczególnego znaczenia:
Wspólne Dziedzictwo: Kościół był częścią wspólnego dziedzictwa kulturowego, kształtowanego na tych ziemiach przez tysiąclecia. Jego odbudowa stanie się materialnym wcieleniem przyjaźni między naszymi narodami i wzajemnego szacunku dla historii.

Demokratyczna Odpowiedź:
Podczas gdy rosja celowo niszczy ukraińskie cerkwie i zabytki, odrodzenie kościoła Matki Boskiej Nieustającej Pomocy będzie wspólnym projektem Ukrainy i Polski pod auspicjami UE, demonstrującym światu zaangażowanie krajów demokratycznych w ochronę i odradzanie dziedzictwa kulturowego.
Most Między Narodami: Dla mniejszości polskiej na Ukrainie będzie to odzyskanie historycznej Ojczyzny, a dla Ukraińców – dowód na otwartość i tolerancję, które są kamieniami węgielnymi kultury europejskiej.

Wezwanie do Działania i Współpracy
Prosimy Państwa o potraktowanie tego projektu nie jako inicjatywy lokalnej, ale jako kluczowego elementu szerszego programu powojennej odbudowy i integracji europejskiej Ukrainy.
Propozycje Działań:
Prezydent Ukrainy: Nadanie odbudowie świątyni statusu projektu o znaczeniu państwowym, ułatwienie uregulowania prawnego działki (gdzie obecnie stoi ЦУМ) i zorganizowanie międzynarodowego konkursu architektonicznego.

Prezydent Polski: Zapewnienie wsparcia politycznego i finansowego projektu, angażując polskich specjalistów (architektów, konserwatorów) do odtworzenia neogotyckiego arcydzieła.
Kierownictwo UE: Włączenie projektu odbudowy kościoła do programów finansowania dziedzictwa kulturowego i dialogu międzykulturowego, uznając go za europejski symbol walki z totalitaryzmem.

Odbudowa kościoła p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Tarnopolu będzie żywym, widocznym dowodem na to, że wspólne wartości Wolności, Wiary i Kultury zawsze zwyciężają totalitarne zniszczenie. Z głęboką nadzieją na Państwa wsparcie i pomoc.

Społeczność Rzymskokatolicka Tarnopola.

Ставте like і підписуйтесь:

Гетьман Іван Мазепа: Видатний Будівничий Державності

Posted on 11/09/2025 by Оглядач

Гетьман Іван Мазепа: Видатний Будівничий Державності

Іван Степанович Мазепа (1639–1709) є однією з найвизначніших і водночас найбільш контраверсійних постатей в історії України. У сучасній українській історичній думці він розглядається як видатний державник, меценат та борець за незалежність.

Державотворча Діяльність
Термін Правління: Мазепа був гетьманом Війська Запорозького (Лівобережної України) протягом 22 років (1687–1709) — найдовше серед усіх гетьманів.

Відновлення Єдності: У 1704 році він тимчасово об’єднав Лівобережну та Правобережну Україну під своєю булавою, фактично відновивши єдину територіальну та адміністративну цілісність Гетьманщини
Він прагнув зміцнити гетьманську владу, обмежуючи вплив козацької старшини та російських воєвод. Мазепа підтримував економічний розвиток та створив сильну, професійну козацьку армію.
Культурний Ренесанс: Період його правління називають “Мазепинським бароко”. Він був грандіозним меценатом Української православної церкви та освіти. На його кошти було збудовано та відреставровано десятки храмів, включно з Києво-Печерською Лаврою та Софійським собором.

Шлях до Незалежності
Мазепа усвідомлював, що його союз із Московським царством (який був оформлений на початку його гетьманування) є тимчасовим, оскільки Петро I послідовно обмежував автономію Гетьманщини:
Російські війська почали постійно розміщуватися на території України.
Козаків використовували у виснажливих походах, далеких від інтересів України.

Цар планував ліквідацію гетьманського інституту.
У 1708 році, під час Північної війни, Мазепа уклав таємний союз зі шведським королем Карлом XII, щоб скористатися конфліктом і проголосити незалежність Гетьманщини від Москви. Цей крок, хоча й був трагічно невдалим, розглядається як важлива віха у боротьбі за українську державність.

Чому Україна Програла Полтавську Битву (1709)
Поразка у Полтавській битві 8 липня 1709 року стала катастрофою для планів Мазепи та призвела до кінцевої ліквідації української автономії. Причини поразки були комплексними:

1. Стратегічні та Військові Фактори
Низька Чисельність Козаків: Мазепі вдалося привести лише 3–4 тисячі вірних козаків. Переважна більшість козацької старшини та основна частина війська залишилися вірними Петру I, або були нейтральними, оскільки Петро I вчасно залучив їх на свій бік, пообіцявши збереження привілеїв.

Знищення Батурина: До битви, у листопаді 1708 року, російські війська на чолі з Меншиковим жорстоко знищили Батурин – столицю Мазепи. Це був акт залякування для всього українського населення та козацької старшини, що ефективно підірвав підтримку гетьмана.

Помилка Карла XII: Шведський король недооцінив силу російської армії та переоцінив силу підтримки з боку Мазепи. Крім того, напередодні битви Карл був поранений, що ускладнило його ефективне командування.

Артилерійська Перевага Петра I: Російська армія була краще оснащена артилерією, що відіграло вирішальну роль у битві на відкритій місцевості під Полтавою.

2. Ідеологічні та Політичні Фактори
Пропаганда Петра I: Російська пропаганда блискавично оголосила Мазепу “зрадником” і піддала його анафемі (церковному прокляттю). Це мало величезний вплив на релігійне та переважно неграмотне населення.
Вибори Скоропадського: Петро I швидко провів фіктивні вибори нового гетьмана (Івана Скоропадського), який був лояльним до царя. Це дало Москві легітимного “українського” правителя і зруйнувало політичну структуру, що підтримувала Мазепу.

Фактор Запорожців: Хоча частина запорожців на чолі з Костем Гордієнком приєдналася до Мазепи, це сталося запізно, і їхні сили були невеликими порівняно з царською армією.

Поразка під Полтавою означала не лише втрату військового союзу, а й руйнування надії на українську незалежність на понад 200 років.

Ставте like і підписуйтесь:

👑 Король Данило Романович: Законний Спадкоємець Київської Русі

Posted on 11/08/2025 by Оглядач

Король Данило Романович: Законний Спадкоємець Київської Русі
Занепад Києва внаслідок феодальної роздрібненості та монгольської навали у XIII столітті поставив питання про правонаступництво великої середньовічної держави — Київської Русі (Русі-України). Історичні факти та династичні зв’язки чітко вказують на те, що законним спадкоємцем політичних та культурних традицій Києва стало Королівство Руське (Галицько-Волинська держава) на чолі з князем, а згодом Королем Русі, Данилом Романовичем.

1.Династійне та Політичне Правонаступництво
Прямий Зв’язок із Києвом
Данило Романович (1201–1264) був сином могутнього князя Романа Мстиславича, який ненадовго об’єднав Галичину, Волинь і, що важливо, Київське князівство. Таким чином, Данило походив із старшої гілки Рюриковичів, яка безпосередньо володіла київським престолом.
На піку своєї могутності, у 1239 році, перед самою навалою Батия, Данило Романович оволодів Києвом і залишив там свого намісника — воєводу Дмитра. Цей акт закріпив його претензії на титул Великого князя Київського та на право об’єднання всіх руських земель.
Титул Короля Русі (Rex Russiae)
Ключовим доказом легітимності є коронація Данила у 1253 році в Дорогочині. Він прийняв корону від Папи Римського і отримав титул Короля Русі (Rex Russiae). Цей титул:
Підвищив статус його держави до рівня європейських королівств.
Підтвердив його право як володаря всієї Русі в очах західного світу.
Свідчив про його спробу інтегрувати державу в європейську політичну систему та створити антимонгольську коаліцію.
Саме Королівство Руське стало тим центром, де продовжували розвиватися давньоруські традиції державності та культури, але вже в європейському векторі.

2.Відмінність від Московських Претензій. На відміну від Данила, Московське князівство (Московія) розвивалося на периферійних північно-східних землях. Претензії московських правителів на спадщину Русі ґрунтувалися не на прямих політичних чи династичних традиціях Києва, а на ідеологічному конструктові та співпраці з Ордою:
Московські князі, як-от Іван Калита, зміцнювали свою владу завдяки вірній службі Золотій Орді, отримуючи ярлики на збір данини і право на “велике князювання”.
Політична система Московії поступово набувала деспотичних рис, значною мірою запозичених від азійських держав, що суттєво відрізнялося від європейської моделі управління, яку намагався впроваджувати Данило Романович.
Використання терміна “Русь” Московією було, перш за все, ідеологічним інструментом для легітимізації територіальної експансії, а не прямим спадкуванням політичного центру.

3. Чи була теперішня Росія “колонією” Києва? Використовуючи історичні терміни, можна стверджувати, що теперішні землі кацапщини були залежними периферійними територіями Київської Русі.

Залежність та Ієрархія: Північно-східні землі (землі майбутнього Володимиро-Суздальського, а потім Московського князівства) були менш розвиненими і молодшими щодо Києва. Київ був політичним центром (метрополією), де сидів Великий князь. Князі, яких Київ посилав правити на північ (наприклад, Юрій Долгорукий), були часто молодшими представниками династії, і ці землі розглядалися як уділи, що підпорядковувалися Києву.

Дань: Ці землі сплачували данину (полюддя) Києву, що є ознакою економічної підпорядкованості.

Культурний Вплив: Культура, писемність, релігія (православ’я) та закони були імпортовані з Києва. Києво-Печерська Лавра та Софія Київська були духовними та культурними центрами, які формували ідентичність і північних регіонів.

Експлуатація: Прикладом того, як Київська еліта ставилася до північних земель як до ресурсу, є дії князя Андрія Боголюбського (онука Мономаха, засновника Володимиро-Суздальської традиції). Він переніс столицю з Києва на північ, і у 1169 році організував похід на Київ, унаслідок якого столиця Русі була варварськи пограбована та спустошена військами північних князів. Цей акт сам по собі підкреслює розрив між північними правителями та традицією Великого Київського князівства.

Висновок: Північні землі були периферією і об’єктом експлуатації з боку князів, які прагнули використати їх ресурси для боротьби за київський престол. Таким чином, вони були політично підпорядковані і культурно вторинні щодо Києва.

Ставте like і підпишіться:

Злочин проти власного народу, який коштував мільйони життів українців

Posted on 11/07/2025 by Оглядач

Богдан Хмельницький: між визволенням і трагічною злочином в історії.

Початок великої епохи:
Богдан #Хмельницький (бл. 1595–1657) — людина, без якої важко уявити українську історію XVII століття. Він не просто #Гетьман: він засновник української державності.

При ньому з’явилися перші органи управління, власна #армія, #дипломатія, #фінанси. Хмельницький прагнув гідності для свого народу, який був позбавлений політичних і соціальних прав.

Хмельницький і #Польська держава: зрада чи революція? Хмельницький був шляхтичем і підданим польського короля. Тому його повстання можна розглядати як #зраду Речі Посполитої.

#Переяславська рада: союз чи капітуляція?
1654 року відбулася знаменита Переяславська рада. радянська і російська пропаганда пізніше перетворили її на «возз’єднання України з росією».

Але насправді: жодних письмових “Переяславських угод” не існує.
Збереглися лише суперечливі копії Березневих статей — жоден оригінал не був оприлюднений москвою.

Хмельницький шукав військового союзника проти Польщі, а не підпорядкування москві.

#москва використала цю домовленість для #колонізації України, поступово ліквідуючи автономію Гетьманщини і знищуючи українську державність на століття вперед.

Помилка чи злочин?
Називати Переяславську угоду “політичною помилкою” — значить применшувати масштаб наслідків.
Насправді цей крок Хмельницького — історичний #злочин проти власного народу, який коштував мільйони життів, руйнування культури і втрати державності.

Шевченкова оцінка
Тарас #Шевченко писав:
“Ой Богдане, Богданочку, якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала”.
Для поета Хмельницький — символ національної #катастрофи, попередження наступним поколінням: будь-який союз із імперією може обернутися не братерством, а неволею.

Імперський культ і пам’ятник у Києві
Пам’ятник Хмельницькому (1888 р.) був встановлений царською владою як символ “вдячності малоросів за возз’єднання з росією”.

#Більшовики його не знесли після 1917 року, бо продовжували ідеологічний міф: “триєдиний народ”, “історичне братерство”.

Пам’ятник досі стоїть як нагадування про силу імперського міфу, який спотворював українську історію, хоча звичайно в світлі сучасної багатолітньої кривавої війни путінської рашки проти України – є певним наслідком злочину Хмельницького.

#Орден Богдана Хмельницького:
Орден заснували у 1943 році в срср для відзначення українських військових. У незалежній Україні його реформували (1995 р.) для нагородження захисників.

Парадокс: ім’я Хмельницького пов’язане з союзом із москвою, але сучасні нагороджені борються проти тієї самої москви.

Тому Орден варто сприймати як символ державного відродження та героїзму, а не як вшанування союзу з царем, а ще краще ліквідувати!

Ставте like і підпишіться:

ПЦУ прагне вирватися з ланцюга імперського контролю

Posted on 11/05/2025 by Оглядач

Як інституційна церква на Сході, зокрема в контексті Візантії, московії та пізніше російської імперії/срср, часто ставала не стільки незалежним духовним провідником, скільки політичним інструментом в руках світських правителів.

11 століття: Великий Розкол (#Схизма) #Візантія “розколює єдину християнську церкву”. Великий Розкол (1054 р.) — це комплексна подія, що стала кульмінацією століть догматичних, літургійних і, головне, політичних розбіжностей між #Римом і #Константинополем.

15 століття: #московська автокефалія. Цей етап є фундаментальним для розуміння сучасної так званої рпц (російської православної церкви) та її претензій.

Після падіння Константинополя (1453 р.) і через небажання визнавати #Флорентійську #унію (спроба возз’єднання з Римом), московські ієрархи одноосібно оголосили себе автокефальними (незалежними) ще в середині XV століття, обираючи митрополита без згоди Константинополя.

Історія з “отриманням” автокефалії у 1589 р. (коли було встановлено московське патріаршество) має дуже сумнівний характер: Патріарх #Єремія II прибув до москви за фінансовою допомогою, перебуваючи під тиском. Історики відзначають, що рішення про піднесення статусу та інтронізацію відбувалося за умови жорсткого контролю з боку царя бориса годунова.

Неканонічне підпорядкування Києва (1686 р.): Це подія, яка критично важлива для українсько-російських церковних відносин. Передача #Київської митрополії під юрисдикцію москви відбулася за участі підкупу та політичного тиску з боку московського царя на Вселенського Патріарха #Діонісія IV, який згодом був за це скинутий. Цей акт #Константинополь вважає неканонічним, що й стало однією з підстав для надання #Томосу про автокефалію #ПЦУ в 2019 році.

Таким чином, як завжди: шляхом обману, шантажу, залякуванню і підкупу москвія намагалася утвердити себе як центр східного християнства, використовуючи церковну незалежність як ідеологічне виправдання своєї політичної величі та імперських амбіцій, що було здобуто шляхом політичних маніпуляцій.

петро І та Синодальний Період
У 1721 році #петро I ліквідував Патріаршество, запровадивши #Духовну #Колегію (пізніше #Святійший #Синод), яка була, по суті, державним міністерством на чолі з обер-прокурором (світським чиновником, “оком царя”). Церква остаточно перетворилася на частину державного апарату, що обслуговувала імперські інтереси. Це був період найбільшого підпорядкування церкви світській владі, що тривав до 1917 року.

радянський союз: Знищення та Інструменталізація
#Більшовики здійснювали агресивну антирелігійну політику: масові репресії, вбивства духовенства, конфіскація майна та руйнування храмів. Це був період фізичного знищення церкви як інституції.

Але під час Другої світової війни, особливо після критичних поразок 1941–1942 років, ман’як #сталін дійсно “відновив” Патріаршество. Метою було мобілізувати патріотизм населення для війни та використати церкву як інструмент впливу за кордоном (на Балканах, у Східній Європі).

Відновлена церква була повністю підпорядкована і інфільтрована радянськими спецслужбами (нквс /кдб), що гарантувало її лояльність та використання в політичних цілях.

Сучасність: #гундяєв (так званий патріарх #кирил) і
Повне злиття московського патріархату з російською державною ідеологією. гундяєв відкрито підтримує агресивну зовнішню політику кремля, включаючи війну проти України. Він вибудував ідеологію “русского міра”, яка фактично є релігійним виправданням російського #імперіалізму. Його дії свідчать про пріоритет земної влади, політичного впливу та матеріальних інтересів над євангельськими заповідями любові, #миру та уникнення гріха. З точки зору теології та етики, таке використання релігії для виправдання агресії кардинально суперечить християнському вченню.
Фактично, рпц під проводом гундяєва функціонує як релігійний відділ сучасної російської держави, повністю продовжуючи традицію підпорядкування, закладену петром І та сталіним. Його віра, якщо й існує, спотворена до невпізнання політичною кон’юнктурою.

Тенденція в історії так званого російського православ’я: використання церкви як інструменту для зміцнення світської (царської/імперської/радянської/путінської) влади.

Ця традиція політичного підпорядкування та інструменталізації суттєво відрізняє рпц від, наприклад, грецького чи румунського Православ’я, де панував принцип етнофілетизму (церква як інструмент нації), але не тотального державного деспотизму, як у москві. Це пояснює фундаментальні причини нинішнього конфлікту між москвою і Києвом у церковній площині, оскільки Українська Церква прагне вирватися з цього ланцюга державного/імперського контролю.

Ставте like і підпишіться:

Знищення військового потенціалу України в 1991–2014 роках

Posted on 11/05/2025 by Оглядач

Знищення військового потенціалу України 1991–2014 роки.

Вступ: Політичний Вирок та Юридичні Наслідки. Розпад радянського союзу залишив Україні один із найбільших військових арсеналів у Європі. Однак, до моменту російської анексії Криму та початку війни на Донбасі у 2014 році, Збройні Сили України (ЗСУ) виявилися в критичному стані, що стало результатом системного та тривалого руйнування військового потенціалу.

Як свідчать відкриті джерела, включаючи діяльність Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради, це знищення відбувалося через скорочення особового складу, масовий розпродаж військового майна та техніки, недофінансування та відсутність стратегічного планування з боку вищого військово-політичного керівництва країни протягом 1991–2014 років.

Етапи та Механізми Знищення Військового Потенціалу
ТСК Верховної Ради та експерти виділяють кілька ключових етапів, на яких відбувалося руйнування ЗСУ:
1. Знищення Стратегічних Можливостей (приблизно 1994–2004 роки). Цей етап характеризувався виконанням міжнародних зобов’язань, зокрема в рамках Договору про скорочення звичайних збройних сил у Європі (ДЗЗСЄ), але також і повним руйнуванням стратегічних компонентів, які перейшли Україні у спадок від СРСР.

Ракетні війська та авіація стратегічного призначення: Були знищені або передані. Особливо відчутною була втрата ядерного потенціалу.

Масове скорочення: Чисельність ЗСУ постійно скорочувалася, а об’єкти військової інфраструктури (військові містечка, навчальні заклади) часто відчужувалися.

2. Руйнування Оперативно-Тактичного Рівня та його Розпродаж 1991–2014 роки. Ключовим механізмом підриву боєздатності стало необґрунтоване включення військового майна до переліків надлишкового з метою подальшої реалізації.

Розпродаж Озброєння та Техніки: Міністри оборони та Кабінет Міністрів України регулярно ініціювали рішення про переведення танків, літаків, БМП, гармат та іншої техніки у статус “надлишкового майна”. Це майно потім реалізовували за залишковими цінами, які були в 10–20 разів меншими за ринкову вартість.

Наслідок: Значна частина проданого озброєння на сьогоднішній день є критичною номенклатурою для забезпечення потреб ЗСУ.

Відсутність модернізації: Кошти від продажу не спрямовувалися на належну модернізацію чи закупівлю нової техніки.

3. Критичне Недофінансування та Знищення Інфраструктури, особливо в 2010–2014 роках. Період президентства віктора януковича часто згадується як етап остаточного розвалу армії.

Мінімальні видатки: У 2013 році видатки на армію були найменшими за всю історію незалежності, перебуваючи на рівні близько 1% від ВВП.

Заборона розгляду рашки, як загрози: Військовому командуванню не дозволяли розглядати росію як потенційну загрозу, що унеможливлювало планування оборони від неї.

Плани розформування: У 2012 році навіть існував наказ підготувати пропозиції щодо розформування Повітряних сил як роду військ.

Скорочення військових навчальних закладів та іншого персоналу.
Напередодні 2014 року чисельність винятково військовослужбовців становила близько 120 тисяч осіб, а залишок техніки був мізерним порівняно з початковим арсеналом: наприклад, залишилося лише близько 686 танків та декілька десятків бойових літаків з тисяч одиниць, що успадкувала Україна.

Відповідальність Керівництва
Політичний вирок за підрив обороноздатності держави стосується всіх керівників держави та військових відомств у період з 1991 до 2014 року, включаючи:

Президентів України (Леонід Кравчук, леонід кучма, Віктор Ющенко, віктор янукович) як Верховних Головнокомандувачів, які підписували ключові рішення про скорочення та відчуження.

Прем’єр-міністрів та Кабінет Міністрів, які приймали постанови про відчуження військового майна (дивіться пофамільний перелік у другій частині).

Міністрів оборони та Начальників Генштабу, які ініціювали переведення боєздатної техніки у статус “надлишкової” (дивіться пофамільний перелік у другій частині).

Розслідування діяльності усіх колишніх міністрів оборони та начальників Генштабу у період 1991–2014 років було доручено правоохоронним органам для визначення їхньої ролі у “генерації знищення військового потенціалу”.

Досвід 2014 року став гірким уроком і каталізатором для відродження ЗСУ, яке почалося вже під час війни зусиллями волонтерів та нового військово-політичного керівництва.

Таким чином, усе вище керівництво країни з 1991 по 2014 рік прямо чи опосередковано сприяло, або не протидіяло, процесам, які призвели до критичної втрати обороноздатності України на момент російського вторгнення у 2014 році і саме вони повинні відповісти своєю свободою і всім майном за ті жахливі жертви, які несе Україна з листопада 2013 року.

СЛАВА УКРАЇНІ!

Ставте like і підпишіться:

ЗСУ перетворили бліндажі під Шебекіно на басейни для окупантів

Posted on 11/05/2025 by Оглядач

“Операція ‘Водолій’: як ЗСУ перетворили бліндажі під #Шебекіно на ексклюзивні плавальні басейни для окупантів”.

Шебекіно, #Бєлгородщина. Ексклюзивний репортаж з лінії “плаваючого” фронту.
російські #окупаційні війська, які так завзято прагнули “денацифікувати” українські землі, неочікувано для себе отримали подарунок долі, який можна описати лише одним словом: гідротерапія.

Завдяки філігранній роботі Збройних Сил України, які, за деякими повідомленнями, акуратно “постукали” по дамбі, річка #Сіверський #Донець та її притоки тепер пропонують російським солдатам унікальний, непередбачений і, головне, абсолютно безкоштовний пакет послуг “все включено”.

Замість сухого, нудного і, будемо відверті, смертельно небезпечного піхотного бою, російський солдат тепер може насолоджуватися чарівною водною стихією.

#Бліндаж-Аквапарк: Новий Стандарт Окопної Війни
За даними з “мокрих” джерел, традиційні бліндажі, що досі були символом російської військової “непереможності”, блискавично перетворилися на інноваційні, напівзатоплені люкс-номери.

”Це просто мрія!” — нібито радісно повідомив один з небагатьох сухих “виживачів” (якщо, звісно, він ще є на зв’язку), — “Ми тут як у Венеції, тільки без гондол… і без Венеції. Наші старі берці тепер можна використовувати як засіб пересування, а автомати, якщо їх не встигли втопити, — як весла! Щоправда, спати доводиться, тримаючись за гілки дерев, але це ж єднання з природою, а не якесь там ‘гнітюче відведення військ’!”

Військова #техніка також отримала несподіваний апгрейд. #Танки, #БМП та #вантажівки, які раніше безславно грузли у чорноземах, тепер елегантно “причалюють” у нових прибережних заплавах. Експерти вже охрестили це явище “плавуча логістика” — адже навіщо будувати мости, коли вся військова колона може спробувати себе в ролі підводного човна?

Сарказм стихії: Природний Захист проти #наступу
Українські стратеги, мабуть, вирішили, що найкращий спосіб зупинити агресора — це не гармати, а… географія. Перетворивши поле бою на імпровізоване болото, вони створили ідеальний, екологічно чистий бар’єр. Тепер, щоб просунутися на українську територію, російським #окупантам доведеться обзавестися ластами й аквалангами, або, що більш імовірно, молитися місцевим водяникам.

російське командування, звісно, вже знайшло цьому “водному маневру” блискуче пояснення. Мовляв, це частина секретної операції “Плавці путіна” — тренування з плавання з обтяженням і, водночас, тактичне “насичення” території для перевірки стійкості їхніх і так уже “втомлених” підрозділів.

Адже що може бути краще для бойового духу, ніж щоденне купання в холодній річковій воді, яке миттєво знімає стрес (разом із залишками сухого пайка) і готує солдата до “героїчного” статусу.

P.S. Якщо хтось із російських військових раптом відчує в бліндажі прохолодний дотик, не лякайтеся. Це не #HIMARS, і не український десантник. Це просто “рускій мір” у вигляді річкової води, яка нагадує, що загарбникам тут раді лише на дні.

Ставте like і підпишіться:

У 1206 році схід обрав деспотію, а захід в 1215 – основи конституціоналізму

Posted on 11/05/2025 by Оглядач

Як відомо в 1206 році був проведений Великий Курултай де Темуджину надали титул Чінгісхана і зробили його владу абсолютною.

А в 1215 році Король Англії іоанн Безземельний батько короля Генріха III підписав Велику Хартію Вольностей (Magna Carta).

Спроба знайти єдиний момент, коли цивілізація “розкололася” на ідеологічні табори Заходу та Сходу, є надзвичайно спокусливою, особливо коли можна вказати на такі знакові події, як Великий Курултай 1206 року (абсолютна влада Чингісхана) та підписання Великої Хартії Вольностей (Magna Carta) у 1215 році (обмеження королівської влади).

Ці події, що відбулися з різницею менш ніж у десятиліття, справді слугують потужними символами формування кардинально різних політичних траєкторій.

Однак, більш доцільно розглядати ці дати не як точку розколу, а як яскраві маркери вже існуючих ідеологічних тенденцій, які з часом кристалізувалися у західну концепцію обмеженої влади і східну модель централізованої деспотії.

У 1206 році на берегах річки Онон, Темуджин був проголошений Чингісханом (Великим Ханом) на Курултаї — зборах монгольської знаті. Ця подія не просто об’єднала кочові племена, вона інституціоналізувала абсолютну владу, що ґрунтувалася на волі Неба і підкріплювалася беззаперечною військовою силою та Ясою (зведенням законів). Ключова ідея: Необмежена влада вождя, підпорядкована лише божественному/небесному мандату, що забезпечує порядок і експансію. Це заклало основи ієрархічної, мілітаризованої та централізованої держави.

У 1215 році в Руннімеді, Англія, король Іоанн Безземельний був змушений підписати Magna Carta. Хоча спочатку Хартія захищала лише привілеї баронів від королівської сваволі, її історичне значення полягає у закладенні фундаментальних принципів:

Верховенство Права: Навіть король не стоїть вище закону.

Належний Правовий Процес (Due Process): Знаменита стаття 39 (“Жодна вільна людина не буде арештована… інакше як за законним судовим вироком рівних їй та за законом країни”) стала джерелом концепції особистих свобод та захисту від свавілля влади.

Обмеження оподаткування: Король не міг запроваджувати нові податки без згоди “загальної ради королівства” (прообразу парламенту).

Обмеження влади правителя через писаний закон і наявність представницького органу, що представляє інтереси знаті (згодом — народу).

Деспотія vs. Свобода. Раннє XIII століття стало точкою, де ці дві траєкторії стали очевидними світовими моделями:

Аспект Східний Шлях:
Джерело влади: Воля Неба, Хана, військова сила;
Відносини Влада-Закон: Влада створює закон (Яса)
Суспільний устрій: Ієрархія, тотальне підпорядкування;
Політичний результат: Централізована Деспотія.

Аспект Західний Шлях:
Джерело влади: Закон, традиція, угода;
Відносини: Закон обмежує владу (Конституціоналізм);
Суспільний устрій: Права та привілеї (спочатку для еліти, згодом для всіх)
Політичний результат: Поступовий розвиток Демократії.

Монгольська модель, що поширилася на Східну Європу через Золоту Орду, принесла на Руські землі традицію жорсткої, централізованої, фіскальної влади, де князі (а пізніше царі московського царства) діяли як агенти Хана. Це стало важливим чинником у формуванні московської самодержавної традиції, яка ігнорувала концепцію обмеженої законом влади.

Теза про те, що сучасний конфлікт між диктаторською росією та західною цивілізацією є прямим продовженням цього ідеологічного розколу XIII століття, є сильним історичним аргументом.

Деякі історики та філософи-євразійці (як-от микола трубецькой) стверджували, що московія, а пізніше росія, успадкувала не лише територію, а й менталітет та державницьку модель від Золотої Орди: абсолютизм, ігнорування особистих прав на користь інтересів держави, експансіонізм і перевага “державної правди” над правом. Хоча ця теорія є суперечливою, вона пояснює глибоко вкорінену відразу до інститутів обмеження влади в російській політичній культурі.

Західна цивілізація, яка спирається на принципи права людини, поділу влади, верховенства закону та демократії, є прямим ідеологічним спадкоємцем традиції, символічно започаткованої Magna Carta.

Сьогоднішня війна між росією та Україною (підтриманою Заходом) справді може бути розглянута як зіткнення двох політичних архетипів:
Автократичний, імперський, експансіоністський світогляд, що прагне тотального контролю (символічна спадщина Курултаю) і Демократичний, правовий світогляд, що захищає суверенітет, свободу та право вибору (символічна спадщина Magna Carta).

Висновок: 1206 та 1215 роки не створили дві ідеології з нуля, але вони зафіксували дві протилежні відповіді на питання: “Якою має бути влада?”. Схід обрав абсолютизм (Чингісхан), а Захід заклав основи для конституціоналізму (Magna Carta). Саме ці фундаментальні відмінності, що розвивалися століттями, багато в чому формують ідеологічне підґрунтя нинішнього геополітичного конфлікту.

Ставте like і підпишіться:

“російська опозиція” розпилює європейські гранди і відбілює путінські “гаманці”

Posted on 10/26/2025 by Оглядач

Гроші платників податків – на фікцію? Як європейські дотації живлять великодержавний шовінізм “російської опозиції”.

В крайні роки Європа стала прихистком для численних представників так званої російської “опозиції”, які тікали від режиму путіна. Вони отримують фінансову підтримку від Європейського Союзу, гранти та майданчики для виступів, позиціонуючи себе як “іншу росію” – силу, що прагне демократії та поваги до міжнародного права. Однак, при детальнішому розгляді, діяльність значної частини цієї “опозиції” перетворюється на цинічну імітацію, що несе серйозні ризики для України та європейської безпеки.

Великодержавний шовінізм як “новий” порядок денний
Однією з найбільш кричущих проблем є те, що, попри декларовану опозиційність до путіна, багато його критиків залишаються носіями глибоко вкоріненого великодержавного шовінізму. Їхня риторика часто лише незначною мірою відрізняється від офіційної кремлівської пропаганди, коли мова заходить про Україну.

Замість чіткого визнання росії агресором, беззастережного засудження окупації та повної підтримки територіальної цілісності України в кордонах 1991 року, ми регулярно чуємо: натяки на “один народ”.

Навіть під час війни деякі опозиціонери дозволяють собі заяви про “братні народи” та “одну культуру”, які, по суті, легітимізують імперські наративи путіна. Наприклад, один із відомих діячів, виступаючи на європейському майданчику, припустив, що етнічним росіянам “психологічно важко вбивати українців, тому що ми – один народ”, тим самим імпліцитно принижуючи інші національності, яким “простіше” воювати, та підтримуючи саму ідею російської “особливості”.

Ухиляння від відповідальності: Фокус зміщується на “поганого путіна” та “вину режиму”, мінімізуючи колективну відповідальність російського суспільства та історичну тяглість імперської політики.

”Торги” територіями: Деякі фігури уникають прямого засудження анексії Криму або пропонують “компромісні” рішення, що є неприйнятними для України.

Фактично, вони виступають за “росію без путіна”, але не за “росію без імперії”. Для України та Європи це означає, що зміна лідера в Кремлі не обов’язково принесе мир, якщо нова влада продовжуватиме мислити категоріями “сфери впливу” та “один народ”.

Імітація діяльності та фінансові потоки
Європейський Союз та окремі країни інвестують значні кошти в підтримку російських “демократичних сил” у вигнанні. Ця допомога мала б сприяти розвитку незалежних медіа, громадянського суспільства та підготовці майбутньої демократичної еліти.

На практиці ж, ця фінансова підтримка часто перетворюється на:
”Розпил” грантів: Створення численних, часто дублюючих один одного, фондів, форумів та медіа, які генерують мінімальний вплив на ситуацію в росії, але чудово освоюють європейські кошти на адміністративні витрати та високі гонорари.

Відбілювання товстосумів: Однією з найцинічніших практик є лобіювання інтересів російських олігархів та великих бізнесменів, які виїхали з росії. Ці “товстосуми” роками підтримували режим путіна, отримували від нього контракти, а тепер, опинившись під санкціями, намагаються “відбілитися” через зв’язки з “опозиційними” діячами, демонструючи фіктивну “антивоєнну” позицію. В обмін на фінансову допомогу чи лобізм у європейських столицях, “опозиціонери” фактично допомагають фінансовим донорам режиму путіна зберегти свої активи в Європі.

Підігравання кремлю: Непрямий ефект діяльності деяких “опозиціонерів” полягає в тому, що вони консервують уявлення про росію як про єдиний, неподільний, імперський простір. Це дає путіну можливість стверджувати, що справжніх альтернатив його курсу в росії немає, а “опозиція” – це такі ж імперці, тільки більш слабкі.

Необхідність ревізії європейської політики
Європейські партнери мають усвідомити: підтримуючи цю так звану “опозицію”, вони ризикують фінансувати консервацію російського імперіалізму. Європа повинна вимагати від тих, кого вона підтримує, недвозначних та чітких позицій:

Повне визнання агресії та окупації.

Визнання імперської відповідальності, а не лише “вини путіна”.

Підтримка деколонізації та права національних меншин росії на самовизначення.

Інакше, європейські гроші, призначені для боротьби з диктатурою, продовжать живити лише її чергову, “оксамитову” версію, яка буде не менш небезпечною для майбутнього України та всього континенту. Справжня демократична опозиція має починатися з відмови від імперського мислення, а не з його “перефарбування” у ліберальні тони!
#шовінізм
#Європа
#війна
#путін
#опозиція