Сьогодні, коли #Україна стоїть перед екзистенційною загрозою, ми часто чуємо про небажання частини молодих, здорових чоловіків долучатися до #ЗСУ. Здається, вони не усвідомлюють, що справжня ціна ухилення – це не просто відкладена відповідальність, а ризик опинитися в ситуації, значно гіршій за добровільний захист власної держави.
Мій родинний досвід – це потужний, гіркий урок історії, який не можна ігнорувати. Він чітко ілюструє долю #українця, який не має власної держави і вибору:
1924 рік, #Польська армія: Мобілізація мого діда в армію #Польської #Республіки, на її захист.
1944 рік, #червона армія: Насильницька мобілізація мого батька в неповних 17 років, у розпал страшної війни, без належного спорядження чи підготовки, кинутого на передову.
1985 рік, #радянська армія напала на #Афганістан: моя мобілізація в 18 років, незважаючи на статус студента, для участі в агресивній війні на чужій землі.
У всіх цих випадках українці воювали не за себе і не за Україну, а за інтереси імперій, які її поневолили. Їхня доля була трагічною: відсутність вибору, ризик загибелі за чужі цілі, а у випадку окупації – примус воювати проти своїх братів.
Сьогоднішня альтернатива: вибір між ЗСУ та армією окупанта. Молодим українцям, які #ухиляються від мобілізації, варто усвідомити: якщо ви не станете на захист України сьогодні, завтра ви точно будете мобілізовані в армію #окупанта. Історія окупованих територій #Донбасу та #Криму, а також нещодавно окупованих частин півдня та сходу, свідчить про те, що це не гіпотетична загроза, а жорстока реальність.
Примусова мобілізація: Окупанти не питають згоди. Вони хапають чоловіків на вулицях, виривають їх із домівок та кидають на найбільш небезпечні ділянки фронту – часто як “гарматне м’ясо” проти власних співвітчизників.
Відсутність прав та гідності: У лавах армії агресора українець буде мати найнижчий статус, мінімальне забезпечення та нульове ставлення до його життя. А воювати проти української армії – це остаточне клеймо #зрадника, яке нестиме вся родина. Це злочин проти власної країни, який не матиме виправдання. Для мобілізованих окупантами українців доля трагічна: або загибель, або полон і статус колаборанта.
Мобілізація після 25 років – це велика помилка, в 20 років я вже відчував себе дорослим чоловіком. Історично, більшість країн мобілізували молодь віком 18–20 років. Це саме той вік, коли людина знаходиться на піку фізичної форми, енергії та здатності швидко навчатися військової справи.
Багато військових експертів та ветеранів говорять про необхідність зниження мобілізаційного віку, оскільки:
Фізична витривалість: Молоді чоловіки краще витримують фізичні та психологічні навантаження фронту.
Освоєння нових технологій: Вони швидше освоюють складну сучасну техніку, як-от дрони, західні системи озброєння та зв’язок.
Формування бойового духу: Ранній досвід захисту Батьківщини, отриманий добровільно і свідомо, формує сильне, відповідальне покоління, яке нестиме на собі тягар відновлення країни.
Висновок: Сучасний український чоловік має вибір, якого не мали мої дід, батько і навіть я: воювати за #СВОБОДУ своєї нації або бути примушеним воювати за ЧУЖУ окупаційну #імперію.
Ухилення від мобілізації – це не “збереження себе”, а гра в рулетку, де на кону стоїть ваша гідність, ваше життя та майбутнє України. Вибір за вами: стати героєм, який захищає свою Батьківщину, чи безправною жертвою, кинутою окупантами на смерть у чужій війні.
Не чекайте, поки ворог прийде за вами і забере ваш вибір. Станьте на захист України сьогодні, щоб завтра мати право жити на своїй землі вільно і гідно.
СЛАВА УКРАЇНІ!
Воїни Добра
