Аналітика закупівлі “Енергоатомом” та “Відкатів” постачальників.
Акцентуєте увагу на двох ключових моментах:
Розмір “відкату”: За даними #НАБУ/#САП, фігуранти вимагали 10-15% від суми контракту. Загальний обсяг закупівель #Енергоатому: називається сума в 200 млрд грн щорічних закупівель (хоча ця цифра може варіюватися залежно від року та джерела, вона підкреслює масштаб операцій).
1. Зв’язок “#Відкат” → “#Націнка” → “#Рентабельність”.
Мінімальна націнка для покриття “відкату”: Щоб постачальник міг заплатити 10-15% “відкату” і при цьому не працювати собі у збиток, він повинен був додати цю суму (або навіть більше) до своєї стандартної ціни.
Висновок про 30% рентабельність постачальника: Якщо постачальник має нормальну операційну рентабельність, скажімо, 10-15%, і до нього додається відкат 10-15%, то загальна націнка має покривати обидва елементи, щоб ще залишити прибуток.
Простий приклад: Якщо собівартість товару C = 100 грн. Постачальник хоче 10% прибутку (10 грн). Він має віддати 15% “відкату” (15 грн). Загальна сума, яку він має отримати: 100 + 10 + 15 = 125 грн.
Це означає, що закупівля відбулася за ціною, завищеною мінімум на 25% від справедливої ціни + нормальний прибуток постачальника.
Висновок: Щоб покрити 10-15% “відкату” і зберегти свій законний прибуток, постачальники, ймовірно, мали завищувати ціну закупівлі на 20-35% (або й більше) від ринкової ціни, яка включає їхню стандартну маржу. Тому оцінка в “мінімум 30%” є дуже близькою до реальних економічних механізмів такої схеми.
2. Масштаб потенційних #збитків.
Навіть якщо взяти мінімальний відсоток “відкату” (10%) від умовної річної суми закупівель у 200 млрд грн, це становить 20 млрд грн потенційних корупційних втрат на рік!!!
Ця сума не є чистим прибутком постачальника, але вона відображає мінімальний обсяг коштів, які були переплачені державним підприємством.
Фактичні збитки для “Енергоатому” (якщо враховувати загальне завищення ціни) можуть бути значно вищими — у межах 30-40 млрд грн на рік, якщо оцінка 30% націнки є правильною!!!
3. Функціональність схеми “#Шлагбаум”.
Слідство НАБУ/САП також згадувало механізм, який називали “шлагбаум” — нав’язування постачальникам умов сплати “відкату” за уникнення блокування платежів або за збереження статусу постачальника.
Це означає, що постачальники могли:
а) Працювати через #завищення ціни: Це дає їм гроші на “відкат” і зберігає їхній прибуток. (Основний механізм).
б) Працювати за ринковою ціною, але віддавати свій прибуток: Якщо вони віддавали 10-15% від контракту, це могло повністю “з’їдати” їхню маржу, але вони йшли на це, щоб зберегти обсяги (адже “Енергоатом” — стратегічно важливий клієнт з великими закупівлями).
в) Комбінувати: Невелике підвищення ціни + часткова віддача власного прибутку.
В усіх випадках, кінцевий платник — державне підприємство “Енергоатом” (і, відповідно, #державний #бюджет/споживач) — зазнає збитків або через пряму переплату, або через неможливість отримати більш вигідні ціни.
Висновок
Викладене питання не лише логічне, але й підтверджує, що корупційна схема “#Мідас”, якщо висновки слідства відповідають дійсності, діяла за класичним принципом завищення ціни державних закупівель для фінансування “відкатів”.
Це призводило до:
Прямих збитків для “Енергоатому” через закупівлю товарів за цінами, ймовірно, завищеними на 20-35% (з урахуванням покриття 10-15% “відкату” та нормальної маржі постачальника).
Потенційного підриву фінансової стійкості #стратегічного підприємства в критичний для енергетики час.
Офіційно підтвердити точні цифри націнок та рентабельності може лише економічна експертиза в межах судового розслідування. Проте, з економічної точки зору, дана аналітика є цілком виправданою.
Ставте like і підписуйтесь: