У Дніпрі 3 квітня вшановують пам’ять письменника Олеся Гончара. Цього дня виповнюється 100 років від дня його народження, а також минає 50 років створення роману-бестселера «Собор», який писався на дніпропетровському матеріалі.
Як повідомляє кореспондент Радіо Свобода, в музеї «Літературне Придніпров’я» відкрили меморіальну виставку «Найкраща країна – правда», що презентує досі невідомі й маловідомі експонати, пов’язані з Гончаром, – фотографії, рукописи, особисті речі, деякі меблі з помешкання Гончара та Олександри Сови, його сестри і близького друга.
За словами куратора виставки, старшого наукового співробітника Світлани Мартинової, літературний музей у Дніпрі володіє однією з найбільших в Україні колекцій оригінальних рукописів Гончара, унікальними фото, меморіальними речами письменника, які й представили загалу. Колекція налічує понад 470 експонатів. Один із найцінніших – карбідна лампа, схожа на гільзу снаряду, при якій молодий Гончар писав свої перші твори.
«Оцю карбідку музеєві подарував сам Олесь Терентійович у 1979 році. При світлі цієї карбідки він напише свої перші класичні твори, як-то роман «Прапороносці», з яким у віці 28 років увірветься в українську літературу», – зазначила музейниця.
Як зауважує Світлана Мартинова, місто Дніпро є центральною географічною точкою у біографії Гончара: тут він народився, сюди повернувся після Другої світової війни, щоб навчатись в університеті, тут у будиночку сестри на вулиці Клубній написав свої ранні твори, сюди, уже будучи знаним письменником, майже тридцять років поспіль щороку приїздив, аби працювати над творами.
На виставці у Дніпрі показують рідкісні експонати, які були першими експонатами й самого музею, – рукописи оповідання «За посадкою» і першої частини роману «Прапороносці» – «Голубий Дунай». Їх передав закладу дніпровський журналіст Михайло Штейн (Шатров), товариш Гончара. Представили в музеї і світлини письменника в колі його дніпровських знайомих та майбутніх прототипів персонажів, його листи, рукописи віршованих творів, а також газетні публікації – «зразки» кампанії цькування роману «Собор».
За словами музейників, особливу цінність мають меморіальні речі – брюки-галіфе та кітель часів війни, у яких Гончар повернувся з фронту і довгий ходив до університету, сорочка, вишита йому сестрою, керсетка, яка збереглась від їхньої матері Тетяни Біличенко.
«Найбільше я спілкувалась з ним, коли була дитиною і молодою людиною. Згадую, що дуже він переймався життям сучасної молоді. Коли я почала працювати в школі, він часто цікавився: як там у школі, чи вивчають українську мову, чи читають українську літературу. Це для нього був дуже важливий момент», – поділилась спогадами про письменника його племінниця, дніпрянка Наталія Янова.
До дня народження письменника в Дніпрі також запустили флешмоб: люди різних професій – від мера до кондукторки трамваю – читають і записують уривки з творів Гончара.
…